Яка освіта має бути у психотерапевта та як розпізнати професіонала?

Попит на психотерапію в Україні зростає, але разом із ним зростає і кількість людей, які називають себе психотерапевтами без належної освіти та підготовки.

Для клієнтів це створює плутанину, недовіру і страх:

• Як не нашкодити собі, звернувшись по допомогу?
• Чи достатньо диплома психолога?
• Чи можна довіряти фахівцю після курсів?
• Що взагалі вважати нормою в цій професії?

Додаткові запитання викликає і новий закон №4223-IX, який має набути чинності з лютого 2026 року. Про нього багато говорять, але мало хто розуміє, які саме зміни він принесе і чи варто чекати, поки «все врегулюється».

У цій статті я поясню, яка освіта потрібна психотерапевту, чим вона відрізняється від освіти психолога, чому особиста терапія та супервізія є обов’язковими складовими професії, яких змін очікувати з 2026 року та на що звертати увагу при виборі психотерапевта вже зараз, не чекаючи нових законів.

Яку базову освіту повинен мати психотерапевт

Психотерапія — це не просто розмова і не «підтримка по-людськи».

Це професійна діяльність, яка безпосередньо впливає на психічний стан людини, її здатність справлятися з емоціями, травмами, внутрішніми конфліктами.

Саме тому у світі давно сформовані чіткі уявлення про те, з чого починається шлях психотерапевта.

Нормою вважається наявність базової вищої освіти: магістр психології або повна медична освіта (лікар, часто психіатр).

Ця освіта дає фундаментальне розуміння того:

• як функціонує психіка;
• де проходить межа між нормою і патологією;
• у яких випадках потрібна інша форма допомоги або перенаправлення.

Важливо підкреслити: курси, тренінги, марафони чи сертифікати «психолог/психотерапевт за кілька місяців» не є базовою освітою, незалежно від їхньої популярності чи маркетингової привабливості.

Базова освіта — це лише перший крок. Вона не робить людину психотерапевтом, але без неї подальша психотерапевтична підготовка вважається професійно неповноцінною.

Чим освіта психотерапевта відрізняється від освіти психолога

Одна з найпоширеніших помилок — вважати, що психолог і психотерапевт відрізняються лише назвою.

Насправді це різні професійні ролі з різним рівнем підготовки.

Психологічна освіта:

• дає загальні знання про психіку та поведінку;
• навчає психологічному консультуванню, підтримці, діагностиці;
• добре підходить для роботи зі стресом, життєвими кризами, адаптаційними труднощами.

Психотерапевтична освіта:

• здобувається після базової освіти;
• триває зазвичай 3–5 років;
• має чітку структуру, стандарти й вимоги.

Психотерапевта навчають працювати з глибинними процесами:

• психічною травмою;
• повторюваними життєвими сценаріями;
• сильними емоціями, які складно витримувати;
• переносом, залежністю, опорою.

Це робота, де недостатньо лише бути емпатійним або «добре слухати».

Потрібно вміти не нашкодити, не втягнути клієнта у власні переживання і не замінити терапію порадами чи моралізацією. Саме тому не кожен психолог є психотерапевтом, і це не недолік, а питання професійної спеціалізації.

Роль особистої терапії у підготовці психотерапевта

Один із ключових і водночас найменш очевидних пунктів для клієнтів — це особиста терапія самого психотерапевта.

У професійній підготовці вона є обов’язковою. У більшості напрямків ідеться про сотні годин власної терапії впродовж навчання.

Навіщо це потрібно?

Психотерапевт працює не лише знаннями чи техніками, а власною психікою.

Якщо його травми, конфлікти або незавершені процеси не усвідомлені, вони неминуче починають впливати на роботу:

• з’являється бажання рятувати або контролювати клієнта;
• стираються професійні межі;
• клієнт починає «обслуговувати» потреби фахівця.

Особиста терапія — це спосіб:

• відрізняти своє від чужого;
• витримувати складні теми без знецінення чи тиску;
• залишатися у професійній позиції.

Фахівець, який знецінює важливість власної терапії, не відповідає базовим стандартам психотерапії, навіть якщо має досвід і клієнтів.

Навіщо психотерапевту потрібна регулярна супервізія

Супервізія — ще одна фундаментальна складова професії.

Супервізія — це регулярний розбір роботи з клієнтами разом із більш досвідченим психотерапевтом. Вона потрібна не лише на етапі навчання, а протягом усієї практики.

Супервізія допомагає:

• бачити сліпі зони у роботі;
• не переносити власні переживання на клієнта;
• запобігати професійному вигоранню;
• підтримувати якість і безпеку терапії.

Твердження на кшталт «Я давно працюю, мені супервізія не потрібна» у професійному середовищі вважається тривожним сигналом, а не ознакою досвіду.

Що змінює закон №4223-IX для психотерапевтів і клієнтів

Закон №4223-IX спрямований на впорядкування сфери психічного здоров’я в Україні та наближення її до європейських стандартів. Його повноцінне впровадження очікується з лютого 2026 року.

Для людей, які звертаються по допомогу, закон насамперед створює більше ясності та орієнтирів.

Очікувані зміни:

• чітке розмежування ролей психолога, психотерапевта та психіатра;
• більший акцент на безпеці клієнта і дотриманні етичних норм;
• поступове формування уявлення про те, яка підготовка є достатньою для роботи з психічним здоров’ям.

Це означає, що з часом клієнтам буде легше зрозуміти:

• хто має право називати себе психотерапевтом;
• у яких межах працює кожен спеціаліст;
• на що вони можуть розраховувати, звертаючись по допомогу.

Важливо розуміти: цей закон не очистить ринок миттєво, але створить чіткіші орієнтири та підвищуватиме цінність системної, багаторічної освіти.

На що звертати увагу при виборі психотерапевта вже зараз

Навіть без законодавчих змін клієнт має право на безпечний і усвідомлений вибір.

Звертайте увагу на:

1. Прозору інформацію про освіту — базову і психотерапевтичну.
2. Конкретний напрям психотерапії, а не загальні формулювання.
3. Готовність фахівця говорити про супервізію і власну терапію.
4. Відсутність обіцянок швидких або гарантованих результатів.
5. Відчуття поваги до ваших меж, темпу і запитів.

Професійний психотерапевт не тисне, не лякає і не ставить себе в позицію «я знаю краще за вас».

Запрошую на консультацію

«Психотерапія — це не магія і не сервіс “швидкого результату”. Це глибокий процес, який потребує підготовленого, етично зрілого фахівця і вашої внутрішньої готовності до змін.

Запитувати про освіту, досвід і підхід — це не прояв недовіри, а форма турботи про себе та свою психічну безпеку», — Оксана Ніконорова, психологиня.

Я психолог за базовою освітою і наразі завершую чотирирічне навчання з психотерапії (гештальт-терапія), яке включає системну теоретичну підготовку, багаторічну особисту терапію та регулярну супервізію.

Я працюю в межах професійних стандартів і вірю, що безпечна психотерапія починається з відповідальності фахівця.

Якщо вам важливо працювати з психотерапевтом, для якого освіта, етика, супервізія і повага до ваших меж є не формальністю, а основою професії — запрошую вас до себе.

Я відкрито відповім на ваші запитання і допоможу зрозуміти, чи підходить вам мій формат роботи.