Психотерапевт чи психіатр? У чому різниця та до кого йти

Коли людина відчуває, що зараз їй емоційно важко і щось у житті йде не так, що вже неможливо впоратись самостійно, виникає питання: до кого звернутися? І тут з’являються два терміни — «психотерапевт» і «психіатр».

Вони звучать схоже, обидва означають фахівця, що працює з психічним здоров’ям, але чомусь одне слово може викликати більше тривоги.

Можливо, вам згадуються старі історії про «психлікарню», про «таблетки, які роблять із людини овоч», про те, що «якщо пішов до психіатра, значить, справді хворий».

Ці страхи зрозумілі, але вони побудовані на застарілих уявленнях і стигмі.

Насправді і психотерапевт, і психіатр — це фахівці, які можуть допомогти вам повернути якість життя, відчути себе краще, впоратися з тим, що здається нестерпним. Але вони роблять це по-різному.

У цій статті я розповім, чим саме відрізняються ці спеціалісти, коли потрібен один, коли — інший, і чому іноді найкращий результат дає їхня співпраця.

Хто такий психотерапевт?

Психотерапевт — це фахівець із психологічною (набагато рідше — медичною) освітою, який пройшов багаторічне додаткове навчання в одному з напрямків психотерапії:

• Психоаналізі,
• Гештальт-терапії,
• Системній сімейній терапії,
• Емоційно-фокусованій терапії тощо.

Психотерапевт працює здебільшого через розмову.

Він/вона допомагає людині:

• Зрозуміти свої емоції, думки, поведінку.
• Побачити зв’язки між минулим досвідом і теперішніми труднощами.
• Усвідомити несвідомі патерни, які заважають жити.
• Знайти нові способи реагування на складні ситуації.
• Прожити важкі почуття в безпечному просторі.
• Навчитися краще розуміти себе і будувати стосунки.

Психотерапія — це процес. Він займає час: від кількох місяців до кількох років, залежно від запиту та глибини труднощів.

До речі, іноді люди знаходяться в багаторічній терапії також тому, що це просто цікаво, це підтримує «психічний тонус», так само як регулярні заняття спортом можуть підтримувати фізичний тонус.

Зустрічі відбуваються зазвичай від разу до трьох разів на тиждень.

Важливо: психотерапевт не призначає медикаменти. У нього немає на це права (якщо він/вона не має медичної освіти та ліцензії психіатра). Його інструмент — це слово, контакт, розуміння, підтримка і професійний метод роботи.

Психотерапія ефективна при:

• Тривожності, панічних атаках.
• Депресивних станах (легкої та помірної тяжкості).
• Травмах і посттравматичних реакціях на події, що відбулися в минулому.
• Проблемах у стосунках, самотності.
• Низькій самооцінці, відчутті безсилля.
• Кризах ідентичності, пошуку себе.
• Втратах і горюванні.
• Повторюваних деструктивних патернів поведінки.

Дослідження показують, що психотерапія ефективна не менше, ніж медикаменти, особливо в довгостроковій перспективі.

Люди, які пройшли терапію, не лише відчувають полегшення симптомів, а й набувають психічних навичок, які допомагають їм справлятися з труднощами в майбутньому.

Хто такий психіатр і яку допомогу цей спеціаліст надає?

Психіатр — це лікар. Він має вищу медичну освіту і спеціалізацію з психіатрії.

Це означає, що вона/він навчений розбиратися в біологічних процесах мозку, нейромедіаторах, хімічному балансі, які впливають на наш психічний стан.

Психіатр може:

• Діагностувати психічні розлади (депресія, біполярний розлад, шизофренія, тривожні розлади, ОКР тощо).
• Призначати медикаменти (антидепресанти, стабілізатори настрою, протитривожні препарати тощо).
• Коригувати дозування та підбирати оптимальну схему лікування.
• Надавати медичні довідки та оформляти документацію.
• У деяких випадках проводити психотерапію (якщо має відповідне навчання).

Медикаменти працюють на біологічному рівні: вони допомагають відновити баланс нейромедіаторів (серотоніну, дофаміну, норадреналіну), які регулюють настрій, тривогу, енергію, сон.

Коли цей баланс порушений, людина буде відчувати важку депресію, нестерпну тривогу, суїцидальні думки. І тут без медикаментів не обійтися.

Мені б хотілось розвіяти кілька міфів

Міф 1: «Таблетки змінять мою особистість, зроблять мене овочем»

Реальність: сучасні антидепресанти та протитривожні препарати не «вимикають» людину. Навпаки, вони допомагають відчути себе собою — таким, яким ви були до хвороби.

Людина не стає байдужою чи апатичною, а просто перестає страждати від нестерпних симптомів.

Міф 2: «Якщо почав пити таблетки, то це на все життя»

Реальність: у більшості випадків медикаменти призначаються на певний період (від кількох місяців до 1–2 років), поки стан стабілізується. Потім, під наглядом лікаря, їх поступово скасовують.

Звісно, є випадки, коли потрібна підтримувальна терапія (як при цукровому діабеті чи гіпертонії).

Міф 3: «Психіатр — це про божевілля і примусову госпіталізацію»

Реальність: сучасна психіатрія — це, в першу чергу, амбулаторна допомога. Ви приходите на прийом, розповідаєте про симптоми, отримуєте призначення і живете своїм звичним життям.

Госпіталізація потрібна лише в гострих кризових станах, коли людина становить небезпеку для себе чи інших, — і це рідкісні випадки.

У чому головна різниця між психотерапевтом і психіатром

Простою мовою: психотерапевт допомагає зрозуміти та змінити, а психіатр допомагає стабілізувати стан.

Та сама депресія може бути викликана як реальними сумними подіями в житті, так і різким збоєм в роботі мозку, коли нічого поганого в житті не відбулося.

Тут немає конкуренції в методах допомоги, радше це про різні рівні втручання. Буває так, що найкращий результат дає саме комбінація.

Коли варто звернутися до психотерапевта, а коли — до психіатра

До психотерапевта варто звернутися, якщо:

• Ви відчуваєте тривогу, сум, але вони не паралізують вас повністю.
• У вас є повторювані проблеми (у стосунках, на роботі, із собою).
• Ви хочете зрозуміти себе глибше, розібратися з минулим.
• Вам потрібна підтримка в складний період життя.
• Ви відчуваєте, що «щось не так», але це не схоже на хворобу.

До психіатра варто звернутися, якщо:

• У вас важка депресія: ви не можете встати з ліжка, втратили до всього інтерес.
• У вас сильні панічні атаки, які заважають жити (ви взагалі не можете виходити з дому, їздити транспортом).
• Останні 3 тижні й більше ви майже не спите або, навпаки, спите по 16 годин на добу.
• У вас різкі перепади настрою (від ейфорії до глибокого відчаю).
• Ви чуєте голоси, бачите те, чого не бачать інші, відчуваєте, що хтось вас переслідує.
• У вас є думки про самогубство або плани завдати собі шкоди.
• Ви вже в терапії, але симптоми такі сильні, що заважають працювати.

Важлива примітка: якщо ви не впевнені, почніть із консультації психотерапевта. Хороший терапевт завжди побачить, коли ситуація вимагає медикаментозної підтримки, і порекомендує звернутися до психіатра.

Також одна з опцій — звернутись до патопсихолога і пройти тестування й діагностику та вирішувати вже відповідно до результатів.

Чому іноді важливо поєднувати психотерапію та медикаменти

Це найкраще ілюструють фізичні метафори.

Уявіть: ви зламали ногу. Вам потрібне знеболювальне, щоб зняти гострий біль. Але також потрібна фізіотерапія, щоб нога правильно зрослася і ви навчилися знову ходити. Одне без іншого — неповноцінно.

Так само й із психічним здоров’ям. Коли депресія або тривога дуже сильні, мозок фізично не може нормально функціонувати. Людина не має сил навіть дійти до терапевта, не те що працювати над собою.

У такому стані розмови малоефективні — потрібно спочатку стабілізувати біохімію.

Медикаменти дають фундамент: повертають сон, апетит, здатність відчувати емоції, енергію для життя.

А психотерапія працює з причинами та змістом: чому це сталося, що можна змінити, як жити далі, як не потрапити в цю яму знову.

Дослідження показують, що комбінація психотерапії та медикаментів часто ефективніша, ніж щось одне. Особливо при помірній і важкій депресії, тривожних розладах, посттравматичному стресовому розладі.

«При цьому є важливий нюанс: довгостроковий ефект психотерапії стійкіший. Люди, які пройшли терапію, рідше мають рецидиви, бо вони навчилися розпізнавати свої тригери, працювати зі своїми думками та емоціями.

А медикаменти — це швидка допомога, але без роботи з причинами проблема може повернутися», — Бартош Олена, психотерапевтка.

Як це виглядає на практиці:

1. Ви приходите до психіатра, отримуєте діагностику і призначення медикаментів.
2. Через 2–4 тижні стан починає покращуватися.
3. Коли ви відчуваєте, що у вас з’явилися сили, ви починаєте психотерапію.
4. Терапія триває, стан продовжує покращуватися.
5. Через певний час, коли ви стабільні та попрацювали над собою, психіатр поступово знижує дозу і скасовує ліки.
6. Ви продовжуєте терапію ще деякий час для закріплення результату.

Запрошую на консультацію

Перший крок може лякати. Цей страх пов’язаний з чимось новим, непередбачуваним. Але правда в тому, що звернутися за допомогою — це не слабкість. Вчасно подбати про себе — це справжня сміливість!

Якщо вам зараз важко, і якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся — почніть хоча б із консультації.

Не обов’язково одразу приймати рішення про ліки чи довгострокову терапію. Просто дайте собі можливість поговорити з кимось, хто розуміється на цьому професійно.

Щодо мене: я працюю як психотерапевт. Це означає, що я допомагаю людям розібратися з їхніми внутрішніми конфліктами, складними емоціями, питаннями ідентичності та стосунків.

Я не можу призначати медикаменти, бо не маю медичної освіти. Але якщо під час нашої роботи я бачу, що стан вимагає медикаментозної підтримки — рекомендую звернутися до психіатра.

У моїй практиці були клієнти, яким я радила розглянути антидепресанти, і вони зрозуміли, що поки медикаментозної підтримки їм вистачає, тому відмовились від психотерапії.

Є ті, хто приходить без жодних ліків і не потребує їх. Як і ті, кому найкраще поєднувати ці два рівні допомоги.

Якщо ви відчуваєте, що готові до терапії — буду рада познайомитися!

А якщо розумієте, що зараз вам потрібно перш за все підтримати себе тілесно, стабілізуватись — не соромтеся звернутися до психіатра.

Ви маєте право на підтримку! На обох рівнях.