Психолог і психотерапевт — ключова різниця

Ви вирішили звернутися по психологічну допомогу, але вже на першому кроці виникають питання. До кого саме йти? До психолога? До психотерапевта? А може, до психоаналітика?

Чому одні спеціалісти називають себе психологами-консультантами, інші — психотерапевтами, а треті — просто терапевтами? І чи є між ними якась справжня різниця або ж це просто гра слів?

Якщо ви відчуваєте в цьому місці плутанину, ви не самотні. Ці терміни справді схожі, а пояснення в інтернеті часто суперечать одне одному. Хтось взагалі вважає, що це одне й те саме.

У цій статті я спробую розставити всі крапки над «і» і допомогти вам зрозуміти, в чому насправді полягає різниця між цими спеціалістами — на рівні освіти, підходу до роботи та формату допомоги.

А головне — як визначити, хто саме потрібен вам прямо зараз.

Чому виникає плутанина між поняттями «психолог» і «психотерапевт»

Плутанина має кілька причин.

По-перше, в Україні (як і в багатьох інших країнах) ці професії досі чітко не регламентовані на державному рівні. Немає єдиного реєстру, немає обов’язкової ліцензії, як, наприклад, у лікарів.

Це означає, що людина може називати себе психологом після закінчення університету, але може й після двомісячних онлайн-курсів.

По-друге, самі спеціалісти часто спрощують назви для зручності.

Психотерапевт може представитися психологом, щоб не лякати людей незрозумілими термінами. Або навпаки — консультант із базовою освітою може називати себе «терапевтом», бо це звучить серйозніше.

По-третє, у нас немає чіткого розмежування між консультуванням і психотерапією в повсякденному житті.

На заході ці послуги чітко розділені: counseling — це коротка підтримка з конкретних питань, psychotherapy — це глибинна, тривала робота.

В Україні ж обидва спеціалісти можуть працювати в схожих форматах, що додає непорозумінь.

І нарешті, зараз в Україні готується законодавча база, яка має впорядкувати цю сферу. З 2023 року почали вводити професійні стандарти та акредитацію спеціалістів, але до 2031 року вона буде добровільною.

Тобто поки що кожен сам вирішує, як себе називати та за якими правилами працювати.

Хто такий психолог?

Психолог — це фахівець з базовою вищою психологічною освітою. Це означає, що вона/він закінчив магістратуру (1,5–2 роки) за спеціальністю «Психологія» або «Клінічна психологія».

Бакалаврат при цьому (4 роки) також міг бути психологічним, а міг і не бути, оскільки в Україні дозволений перехресний вступ.

Що вміє психолог:

• Проводити діагностику (тести, опитувальники, бесіди).
• Консультувати з конкретних життєвих питань.
• Надавати психологічну підтримку.
• Працювати з освітніми закладами, HR-відділами компаній.
• Проводити тренінги та групові заняття.

Психолог працює в форматі консультування — це коротша, більш структурована робота, зосереджена на конкретних запитах.

Зазвичай це може бути від 1 до 10–15 зустрічей. Наприклад:

• «Як прийняти конкретне рішення?»
• «Як налагодити стосунки з підлітком?»
• «Як впоратися зі стресом на роботі?»

Психолог допомагає людині розібратися в ситуації, побачити різні варіанти виходу, відновити ресурс. Він/вона працює переважно з теперішнім і майбутнім: «Що відбувається зараз і що з цим робити?»

Але якщо проблема виявляється глибшою — наприклад, за конфліктами на роботі стоять дитячі травми або хронічна тривога — психолог може порекомендувати звернутися до психотерапевта.

Хто такий психотерапевт?

Психотерапевт — це фахівець, який має базову психологічну освіту (або іноді й медичну) та додаткове спеціалізоване навчання у певному напрямку психотерапії чи психоаналізу.

Це навчання зазвичай триває від 4 до 10 років і включає:

• Теоретичні курси (сотні годин).
• Особисту терапію (обов’язкова для більшості напрямків).
• Супервізії (розбір своїх випадків із досвідченими наставниками).
• Практику з клієнтами.
• Екзамени та сертифікацію.

В Україні є низка професійних об’єднань, які сертифікують психотерапевтів: Українська спілка психотерапевтів (УСП), Національна психологічна асоціація (НПА) та інші. Кожна з них має свої стандарти та вимоги.

Важливо, що сертифікація в одній асоціації не переноситься в іншу. Терапевту доводиться заново проходити всі етапи, якщо він/вона хоче отримати визнання в іншому об'єднанні.

Що вміє психотерапевт

• Працювати з глибинними психологічними проблемами.
• Допомагати при депресії, тривожних розладах, травмах.
• Працювати з несвідомими процесами, захистами, патернами поведінки.
• Супроводжувати людину в тривалому процесі змін (місяці та роки).
• Застосовувати визнані методи терапії.

Психотерапевт працює в форматі психотерапії — це глибша, триваліша робота, яка зачіпає не лише актуальну ситуацію, але й її коріння, життєву історію людини, формування її особистості.

Терапія може тривати від кількох місяців до багатьох років — залежно від запиту і методу.

Згідно з новими професійними стандартами, в Україні є визнаними такі напрямки психотерапії:

• Психодинамічна психотерапія (психоаналіз),
• Гуманістична психотерапія,
• Системна сімейна психотерапія,
• Гештальт-терапія,
• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та інші.

Ключова різниця між спеціалістами

Головна різниця, окрім освіти, полягає у форматі та глибині роботи:

Психолог-консультант	Психотерапевт
Консультування (1–15 зустрічей)	Психотерапія (місяці-роки)
Робота з конкретним запитом	Робота з особистістю в цілому
Фокус на «тут і зараз»	Фокус на історії, патернах, несвідомому
«Як вирішити цю конкретну ситуацію?»	«Чому це повторюється? Що можна змінити в собі, щоб надалі діяти інакше?»
Базова вища освіта	Базова вища освіта та багаторічне додаткове навчання

Уявіть: ви прийшли до сімейного лікаря зі скаргою на біль у животі.

Лікар може призначити обстеження, дати рекомендації з харчування, виписати ліки. Але якщо виявиться щось серйозніше — він направить вас до гастроентеролога чи хірурга.

Так само і в психології: консультант допоможе з актуальною проблемою, а якщо потрібна глибша робота — направить до психотерапевта.

«При цьому важливо розуміти: це не означає, що психологи гірші за психотерапевтів. Це різні рівні допомоги.

Іноді людині потрібна саме короткострокова підтримка і конкретні інструменти, а не довгі роки терапії. А іноді, навпаки, без глибинної роботи не обійтися», — Бартош Олена, психотерапевтка.

Чому всі спеціалісти можуть називати себе психологами?

Це питання багатьох збиває з пантелику. Річ у тім, що в Україні термін «психолог» — це перш за все про базову освіту. Якщо людина закінчила магістратуру з психології — вона психолог.

Далі вона може розвиватися в різних напрямках:

• Стати HR-психологом у компанії.
• Працювати шкільним психологом.
• Стати консультантом і вести приватну практику.
• Піти в психотерапію і навчатися далі тощо.

Тож психотерапевт — технічно теж психолог, бо він/вона має базову психологічну освіту. Але не кожен психолог — психотерапевт, бо не кожен пройшов додаткове навчання і практику.

Для спрощення усі спеціалісти часто представляються просто психологами, щоб люди одразу їх розпізнавали як тих, хто працює в цій галузі.

Але можна запитати про кваліфікацію детальніше: які дипломи, сертифікати, скільки років навчання, в якому методі працює людина, якими поглядами на психіку керується.

Це допоможе зрозуміти, чи зможе цей фахівець допомогти саме вам.

Наразі в Україні можна говорити про кілька рівнів, на яких фахівець може називати себе психологом чи терапевтом.

Я їх вивела для власного розуміння ситуації (тобто вони не є якимись офіційними категоріями), але, сподіваюсь, вони будуть помічні й для вас.

1. Академічний рівень (щодо базового навчання)

• Психолог: закінчив бакалаврат або магістратуру з психології.
• Психотерапевт: додатково закінчив мінімум один курс підвищення кваліфікації чи програму з психотерапії в навчальному закладі.

2. Фактичний рівень (що робить людина реально)

• Психолог займається консультуванням, визначає базові речі, може допомогти в нескладних ситуаціях і перенаправити до вузького спеціаліста, якщо потрібно.
• Психотерапевт займається психотерапією або психоаналізом — глибинною, тривалою роботою.

3. Рівень професійної спільноти (асоціації, об’єднання)

У спільнотах є тривала процедура сертифікації, яка може займати від 1 року (наприклад, для КПТ) до 10 і більше років (для психоаналізу).

Зазвичай є кілька етапів:

• Консультант
• Терапевт
• Терапевт, що навчає
• Супервізор

Наприклад, у психоаналізі між кожним етапом має минути не менше 2–3 років.

Можна фактично працювати як психоаналітик, але отримати визнання в спільноті лише через багато років або не отримати його взагалі, якщо людина не бачить сенсу проходити всі формальності заради сертифіката.

4. Державний рівень

Станом на зараз, це все ще не введено в дію, фіксованої процедури немає, але з часом з’являться державні реєстри.

Згідно з законопроєктом, акредитація буде добровільною до 2031 року і лише потім обов'язковою (в першу чергу для тих, хто працюватиме в державних клініках і організаціях). Тут ми ще чекаємо остаточних рішень та пояснень.

Коли звертатися до психолога, а коли до психотерапевта

Пропоную розглянути конкретні ситуації.

До психолога-консультанта варто звернутися, якщо:

• Ви переживаєте стресову ситуацію і потребуєте підтримки (конфлікт на роботі, розрив стосунків, переїзд).
• Вам потрібна допомога в прийнятті конкретного рішення.
• Ви хочете навчитися справлятися зі стресом чи емоціями.
• У вас є питання щодо виховання дітей.
• Ви шукаєте підтримку в адаптації до нових обставин (наприклад, материнство, перехід на нову роботу).
• Ви відчуваєте, що «застрягли», але проблема здається локальною і не дуже глибокою.

До психотерапевта варто звернутися, якщо:

• У вас повторюються одні й ті самі проблеми (в стосунках, на роботі, у відчутті себе).
• Ви відчуваєте хронічну тривогу, депресію, панічні атаки.
• У вашому житті була травма (дитяча, дорослого віку, досвід війни).
• Ви хочете глибше зрозуміти себе, свої реакції, свою історію.
• У вас складні стосунки з батьками, які впливають на все ваше життя.
• Ви постійно потрапляєте в одні й ті самі ситуації й не розумієте чому.
• Консультування вже не допомагає — проблема виявляється глибшою.
• Ви маєте психіатричний діагноз і потребуєте психотерапевтичної підтримки (додатково до медикаментів).

Наприклад, якщо ви переживаєте розрив і вам потрібна підтримка, щоб пережити гострий період — до психолога.

Якщо ж ви помічаєте, що у вас постійно «не складаються стосунки» і ви хочете зрозуміти, чому це відбувається знову і знову — до психотерапевта.

Якщо ви відчуваєте стрес через дедлайни на роботі — до психолога.

Якщо ж ви страждаєте на синдром самозванця, боїтеся успіху і саботуєте свої досягнення — це вже запит для психотерапії.

Як зрозуміти, який фахівець підходить саме вам

Ось кілька практичних кроків.

1. Визначте свій запит

Для цього можна подумати про наступне:

• Що саме мене турбує?
• Це конкретна ситуація чи загальне відчуття?
• Це щось нове чи повторюється роками?
• Чи потрібна мені «швидка допомога», чи я готовий до тривалої роботи над собою?

2. Подивіться на освіту спеціаліста

Зверніть увагу на:

• Базову освіту (диплом магістра з психології чи клінічної психології),
• Додаткові довготривалі програми (не курси на 2 місяці, а навчання на 2–5 років),
• Підхід, який вам ближче,
• Напрямок роботи (психоаналіз, гештальт, системна терапія тощо),
• Членство в професійних асоціаціях.

3. Довіряйте своїм відчуттям

І це, мабуть, найважливіше. Навіть найкваліфікованіший спеціаліст з усіма дипломами світу може не підійти саме вам.

Психотерапія і консультування — це глибоко особистісний процес, і тут має бути контакт, довіра, відчуття, що вас чують.

Якщо після 2–3 зустрічей ви відчуваєте дискомфорт, недовіру або те, що вас не розуміють — це не означає, що щось не так з вами або з психологом. Можливо, просто немає сумісності. І це нормально.

Психолога чи психотерапевта обирають серцем — знання і дипломи важливі, але без особистого контакту робота не йтиме.

4. Не бійтеся запитувати

Під час першої зустрічі ви маєте право запитати:

• Яка у вас освіта і досвід?
• У якому підході ви працюєте?
• Скільки приблизно може тривати наша робота?
• Чи проходите ви супервізії?

Хороший спеціаліст не образиться на ці питання — навпаки, він зрозуміє, що ви відповідально підходите до свого процесу.

Запрошую на консультацію

Я знаю, як складно робити перший крок, особливо коли навколо так багато непорозумінь і неясностей. Сподіваюся, ця стаття трохи розставила все по місцях і допомогла зрозуміти, що саме вам потрібно.

Якщо ви досі не впевнені, почніть з консультації. Часто навіть одна зустріч допомагає визначити, чи потрібна короткострокова підтримка, чи варто заглибитися в довготривалу терапію.

Щодо мене: у мене є магістерський диплом з клінічної психології, а також я пройшла 3,5-річну програму підвищення кваліфікації з психоаналізу та інші спеціалізовані проєкти, які дають мені можливість працювати як психотерапевт.

У 2024 році я сертифікувалася в методі «Реляційна та інтерперсональна психотерапія» від Асоціації психологів України та наразі маю в ній статус консультантки.

Фактично я працюю як психотерапевт, і мій підхід дозволяє працювати з глибинними запитами.

Найчастіше до мене звертаються з питань пошуку свого призначення і місця в житті, самотності, тривоги, складнощів у стосунках (парних, батьківських, сімейних).

Якщо ви відчуваєте, що це резонує з вашим запитом — буду дуже рада познайомитися!