З якими запитами працює психолог

«Це ж запит у терапію», — іноді думаю я, коли чую історії людей чи читаю дописи в соцмережах. Але не все, що ми відчуваємо або про що хвилюємось, стає запитом до психолога.

Ця стаття для тих, хто замислюється про звернення до психолога, але вагається: «Чи моя ситуація взагалі підходить для терапії чи консультування?»

Може, у вас є відчуття втоми, тривоги, розгубленості, конфлікти у стосунках або просто внутрішнє «щось не так». А, може, і навпаки — усе стабільно, але хочеться зрозуміти себе глибше, знайти більше мети у повсякденні.

Запит до психолога може народжуватись як із болю, так і з цікавості до себе.

У цій статті я дам орієнтири, щоб зрозуміти, у яких випадках психолог може бути корисним саме вам.

Що таке запит у роботі з психологом

Запит — це те, з чим ви приходите. Те, що хочете зрозуміти, змінити або з чим хочете навчитися жити.

Інколи це звучить просто: «Я постійно сварюся з партнером і хочу розібратись, чому». А іноді нечітко: «Мені важко, але я не розумію, через що».

Запит може бути різним залежно від формату роботи:

• Разова психологічна консультація допомагає розібратись у конкретній ситуації, побачити новий кут зору, знайти перші кроки.
• Регулярна терапія — це процес, у якому поступово відкривається більше інформації. Часто те, з чим клієнт приходить спочатку, стає лише дверима до глибших тем: стосунків, самоцінності, вибору, болю чи радості.

Запит — це не діагноз і не обіцянка результату. Це лише точка, з якої починається шлях.

Найпоширеніші теми, з якими звертаються до психолога

Люди приходять у терапію або психологічне консультування з різних причин.

Іноді, коли щось болить настільки, що більше не можна терпіти. Іноді, коли просто хочеться краще розуміти себе, свої стосунки чи свої реакції.

Серед найпоширеніших тем:

• Труднощі у стосунках: у парі, родині, дружбі, на роботі;
• Переживання втрати: людини, дому, сенсу, звичного життя;
• Емоційна виснаженість, тривога, апатія, втрата радості;
• Питання самооцінки, провини, сорому, страху заявити про себе;
• Складнощі у контакті з тілом, коли воно здається «чужим», болить або викликає сором;
• Стосунки з їжею, тілом, сексуальністю — усе, що стосується живості, бажання, близькості;
• Запит на зміни: «Я хочу інакше, але не знаю, як».

Психологи часто мають власну спеціалізацію — теми, у яких працюють глибше.

Хтось зосереджується на стосунках у парі, хтось — на травмі, втраті чи роботі з тілом і кордонами. Є фахівці, які працюють із питаннями сексуальності, батьківства чи пошуку сенсу.

Як і в медицині, важливо знайти «свого» спеціаліста, того, з ким є відчуття безпеки, прийняття й довіри.

А з якими запитами психолог не працює?

Психолог не замінює медичної допомоги. Є теми, де психолог не є першим або єдиним фахівцем, до кого варто звертатись.

Якщо запит звучить як «Я не бачу сенсу жити», «Мені хочеться зникнути», «У мене різкі перепади настрою, я не контролюю себе», «Мене переслідують голоси», «Я не можу зупинити переїдання або самопошкодження», то спочатку потрібна консультація психіатра.

Іноді психотерапія може бути частиною комплексного лікування, але не основною.

Також психолог не бере запити на кшталт:

• «Зробіть так, щоб інший змінився»,
• «Навчіть дитину слухатись»,
• «Переконайте чоловіка повернутися».

Це не про власну відповідальність, а про спробу вплинути на когось.

Ще одна важлива межа — відсутність гарантій. Психотерапія не про швидкий результат. Ми не можемо пообіцяти, що після п’яти зустрічей ви «станете щасливими», «перестанете тривожитись» чи «зустрінете партнера».

Це процес двох людей, де зміни визрівають поступово, у власному темпі кожного.

Крім того, у кожного фахівця є свої обмеження: хтось не працює із залежностями, хтось із травмою насильства чи розладами особистості.

Відповідальність психолога — чесно про це сказати й, за потреби, порадити колегу.

А якщо мій запит виглядає нечітко?

Так буває дуже часто. Людина приходить не з готовим формулюванням, а з відчуттям:

• «Щось не так»,
• «Втомилась постійно бути сильною»,
• «Ніби живу не своє життя»,
• «Не розумію, чого хочу».

Це теж запит, просто ще не оформлений словами.

У гештальт-підході ми говоримо, що запит поступово «виходить із фону життя», як фігура, яка спочатку розмита, а потім стає чіткішою.

У терапії це відбувається природно: через діалог, дослідження, увагу до тілесних відчуттів і власних слів.

Ви можете помітити, що у ваших словах вже є підказки напрямку. «Застряг(ла)», «змушую себе», «зриваюсь», «не відчуваю» — у цих дієсловах часто заховане те, куди хочеться рухатися, навіть якщо поки незрозуміло, як.

Не потрібно знати точно «з чим іти до психолога». Інколи запит з’являється вже всередині процесу, коли з’являється трохи більше ясності, контакту і дозволу дивитись на себе.

А якщо у мене немає запиту?

Таке теж буває. І це не означає, що робота з психологом вам не підходить.

Іноді люди приходять просто тому, що важко, порожньо, немає сил чи радості, але вони не розуміють, чому. У цьому теж є запит — на ясність, на контакт, на життя.

Запит не завжди народжується з болю. Іноді з цікавості до себе, з бажання зрозуміти, чому я саме така людина, чого хочу від стосунків, як хочу жити далі.

Може, поки що щось лише ледь відчувається як передчуття, що всередині є «щось більше», ніж просто виживання.

І саме терапія може стати тим місцем, де це «щось» проявиться.

Запрошую на консультацію

«Я добре пам’ятаю, як прийшла в терапію вперше. У мене не було чіткого запиту, була лише цікавість до себе. Після першої зустрічі я відчула, як важливо мати простір, де тебе слухають без поспіху, без вимог і порад. Де можна говорити про все, навіть те, що зазвичай приховуєш.

Це був момент, коли я вперше дозволила собі бути повністю собою. А вже на другій сесії запити ніби висипались із величезного мішка: про стосунки, втрати, вибір, кордони, провину. Я навіть не здогадувалася, що всередині стільки невисловленого», — Марія Турянська, психологиня.

Тому якщо вам поки незрозуміло, з чим іти, але є відчуття, що хочеться по-іншому — цього достатньо.

Запит дозріє. Ми знайдемо його разом.

Я працюю з дорослими та підлітками від 15 років. Підтримую там, де важко в стосунках, де болить провина, губиться відчуття себе, де хочеться знову відчути живість.

Не беру в роботу запити, пов’язані із залежностями та розладами харчової поведінки.