Про гештальт-терапію простими словами

Початок усім психотерапевтичним методам було покладено психоаналітичною теорією Зігмунда Фрейда. У середині 20 ст. у західному світі почався справжній психотерапевтичний бум, оскільки люди почали розуміти, що психотерапія значно покращує якість життя.

У цей час психоаналітик Фредерік Перлз запропонував світу свій новий метод психотерапії, що він назвав гештальт-терапія.

У світі на сьогодні налічується кілька сотень психотерапевтичних напрямків. Гештальт-терапія входить до трійки найвідоміших та затребуваних методів.

Що таке «гештальт»?

Ґештальт (від нім. Gestalt — форма, фігура або конфігурація) – філософське поняття, що позначає об’єкт у його цілісності. З точки зору гештальту, кожен з нас — система, подібна до годинника, де всі шестерні у вигляді наших думок, емоцій, тілесних відчуттів безперервно обертаються і взаємодіють один з одним.

У психології гештальт – це цілісна система, що складається з окремих елементів в психіці та людині в цілому. Гештальт-терапія розглядає людину, як цілісну структуру, усі частини якої є взаємопов’язаними і та впливають одна на одну.

Людині важливо відчувати себе цілісною, адже відсутність цілісності психічної, по аналогії з фізичною – викликає біль, а за ним і страждання. Єдина відмінність – таке порушення цілісності не видно неозброєним оком, як фізичну рану.

Коли у дитинстві, батьки систематично зупиняли нас у потребі виразити свою емоцію або зробити бажану дію («Не плач», «Не поводься так»), дитина звикала до того, що їй необхідно стримуватися, ховати справжні бажання та поклики до дії, щоб бути прийнятою. Таким чином частини нашої психіки могли бути пригнічені чи заборонені ще з ранніх років.

За допомогою гештальт-терапії, людина може повернути ті пригнічені частини особистості та повернути відчуття цілісності. А з тим – нові можливості контактування зі світом, у яких раніше була обмежена.

Що означає «закрити свій гештальт»?

Закритий гештальт – завершена потреба.

Закрити гештальт – це, по-простому, означає завершити незакінчену справу, яка десь на глибинному рівні свідомості не дає спокою.

Наприклад, в діалозі ви стримали себе і не сказали того, що хотіли, а потім ця ситуація наздоганяє вас: ви прокручуєте її в думках, переповнені почуттями з цього приводу, навіть тіло реагує – це незакритий гештальт.

В роботі з гештальт-терапевтом такі ситуації виходять на поверхню та знаходять своє завершення за допомогою спеціальних технік.

Нащо їх закривати? Бо незакритий буде фонити, притягувати до себе увагу і створювати ситуації для того, щоб людина могла перезаписати досвід, завершивши цю дію. Але якщо ми вивчили тільки, як її не завершувати, щоб зберегти себе поряд зі старшими, то вимушені ходити колами повторюваних ситуацій, в яких раз за разом не відбувається «закриття гештальту».

Як закривати гештальти?

Є міф, що потреба може бути завершена тільки через задоволення. Та задоволення потреби – тільки один зі способів.

Всього їх три:

Задоволення, коли чогось хотіли, воно сталося – ура, крапка!
Потреба перестає бути актуальною. Необхідність її закриття просто зникає. Приклад: людина їсть багато солодкого і таким чином компенсує потребу у близькості, приємних переживаннях поряд з кимось. У неї з’явились стосунки, в яких задовольняється потреба в близькості, і необхідність в такій кількості солодкого стає неактуальною.
Задовольнити потребу неможливо. Тоді необхідно пережити смуток, відгорювати цю неможливість.

Горювання – складне переживання (бо складене із кількох частин) і допомагає відпустити минуле не важливо, відбулося воно чи ні. В цьому випадку завершення відбувається через повноцінне переживання втрати.

Це може бути старий образ себе, що перестав існувати. Проєкт, що не стався. Втрата близької людини тощо.

Через затертість в сучасному світі культури горювання, буває людина так і недопроживає це переживання, зависає десь «між світами».

Такий незакритий гештальт може створювати багато напруги, бо прагне до завершення, а людина це блокує. Звідси зʼявляються тривалі апатичні стани, депресія. В цьому випадку гештальт-терапевт допоможе віднайти заблоковані почуття та дасть достатньо підтримки для того, щоб людина змогла їх прожити в повному обсязі. Це призведе до завершення ситуації та полегшення стану.

Таким чином завершати гештальти можна по-різному. А незавершені можуть стати важким тягарем, що заважає рухатись по життю.

Кому підійде гештальт-терапія?

Гештальт підійде тим, хто погано розуміє свої емоції та бажання.

Мова тіла також дуже важлива для цього підходу, тому він часто використовується для дослідження проблем психосоматики.

Гештальт дає можливість по-новому подивитись на стосунки із собою та навколишнім світом.

Завдяки гештальт-терапії можна навчитися справлятися і з такими станами як:

Панічні атаки
Психосоматичні захворювання
Невпевненість в собі
Самотність
Труднощі у спілкуванні з іншими людьми
Проблеми з особистими кордонами та самооцінкою
Апатія та втрата сенсу
Складнощі в розпізнаванні та вираженні емоцій

Гештальт-терапія також працює із причинами тривожних чи депресивних станів.

Однак вона не призначена для роботи з важкими психічними розладами.

Основні принципи гештальт-терапії

Центральними принципами, основою методу є три пелюстки гештальту:

Актуальність (бути тут-і-зараз)
Усвідомленість (відчувати себе)
Відповідальність за себе, своє життя і вчинки (нести відповідальність).

Тобто, загальна ідея може звучати так: «Сприймай себе як автора своїх вчинків, усвідомлюй себе в актуальному контакті з реальністю».

Яка доказовість гештальт-терапії?

Гештальт терапія є визнаним методом терапії з доведеною ефективністю МОЗ України.

Гештальт-терапія показала себе як ефективний метод у роботі з тривожністю, депресією, психосоматикою, проблемами самооцінки та у стосунках. Найбільш помітні результати спостерігались при індивідуальній та довготривалій терапії (8+ сесій).

Такі висновки є результатами більш ніж 55 років досліджень, проведених науковцями у різних країнах світу.

У 1994 році було проведено метааналіз, що охопив 38 досліджень ефективності гештальт-терапії, опублікованих між 1970 та 1986 роками. Результати цього аналізу свідчать про те, що гештальт-терапія є ефективним психотерапевтичним методом – не менш дієвим, ніж інші порівнювані підходи.

Також 2019 році було здійснено систематичний огляд, який включав 11 досліджень, опублікованих за попередні 12 років. Цей огляд підтвердив ефективність гештальт-терапії, особливо в груповому форматі, для лікування як клінічних розладів, так і соціальних проблем.

Приведу короткі висновки з систематичного огляду 2019 року (Ginger et al.), який включив 11 досліджень ефективності гештальт-терапії:

1. Зниження рівня тривожності та депресії

У дослідженні Fodor (2001), після 12 тижнів гештальт-терапії, рівень депресії знизився на 38%, тривожності – на 42% (вимірювали за шкалою BDI та STAI).

Інше дослідження (Castiello, 2015) показало зниження тривожності на 34% у студентів, які брали участь у груповій терапії протягом 8 тижнів.

2. Покращення самооцінки

В одному з експериментів (Khaledian et al., 2012), де учасники проходили 10 сесій гештальт-терапії, середній рівень самооцінки зріс на 28% (за шкалою Rosenberg). Відзначалося покращення сприйняття себе, зменшення почуття провини та самозасудження.

3. Покращення якості міжособистісних стосунків

За даними дослідження Tavakol et al. (2017), після курсу з 10 сесій гештальт-терапії:

Покращення навичок емпатії на 31%
Зменшення конфліктності у парах — на 27%
Зростання задоволеності стосунками — на 24%

4. Робота з психосоматикою

У роботі Akbari et al. (2016), де гештальт підхід застосовували при хронічному болю у пацієнтів, учасники повідомляли про зменшення інтенсивності симптомів у середньому на 30%, а також про поліпшення якості сну та зниження загального рівня стресу.

5. Результати залежать від мотивації клієнта

У більшості досліджень найкращі зміни показували мотиваційно залучені клієнти – ті, хто добровільно брав участь і мав усвідомлене бажання змін. Рівень задоволеності терапією у цієї групи становив 85-92%.

Гештальт-терапія так само ефективна, як і інші підходи

Наступне дослідження є цікавим з огляду на те, що було проведене у порівнянні з іншими психотерапевтичними методами.

Стівенс, Стрінгфеллоу, Вейклін і Варінг (2011) провели трирічне «дослідження ефективності» – проєкт кількісного оцінювання результатів терапії, реалізований у Великобританії за підтримки Національної служби охорони здоров’я, яка залучила понад 50 000 терапевтів і порівняла роботу гештальт-терапевтів з роботою клініцистів, які практикують інші підходи, використовуючи методологію оцінювання результатів CORE-IMS Outcome.

Результати показали, що гештальт-терапевти були настільки ж ефективними на національному рівні, як і клініцисти, що використовують інші терапевтичні підходи.

Важливість цього конкретного кейсу полягає в тому, що це був один з перших випадків участі гештальт-терапевтів у національному дослідженні результатів терапії, яке дозволило порівняти результати гештальт-терапії з результатами кількох інших клінічних підходів.

Результати свідчили на користь гештальт-терапії, що дозволяє стверджувати, що загалом гештальт-терапія так само ефективна, як і інші підходи.

Звичайно, це узгоджується із загальним висновком про те, що всі усталені підходи до психотерапії є приблизно однаково ефективними. Але це надає статистичне обґрунтування для того, щоб стверджувати це й щодо гештальт-терапії.

Сучасні майстри гештальт терапії невпинно проводять нові й нові дослідження на основі клінічної бази (Ян Рубал, Ден Блум, Джанні Франчесетті, Маргеріта Спаньйоло-Лобб…) та описують результати у своїх роботах. Один із таких збірників – книга під редакцією Яна Рубала «На шляху до дослідницької традиції в гештальт-терапії» (Towards a Research Tradition in Gestalt Therapy).

Які основні техніки гештальт-терапії?

Важливо розуміти, що гештальт терапія – це гуманістичний підхід і не базується на техніках, хоч вони використовуються терапевтами.

Основа гештальт підходу лежить більше у філософській площині – це буття людиною і ставлення до іншого, як до людини:

Це повага до усіх частин клієнта
Це уважна присутність терапевта поряд з людиною
Здатність створити в цій присутності безпечний простір, в якому психіка людини запускає механізми зцілення.

Терапевт створює простір, де є дозвіл відбуватися тому, що має відбутися.

Якщо ж говорити про техніки, пропоную розглянути основні:

«Що ти зараз відчуваєш?»

Це питання, як запрошення повернутися до себе, в присутність саме в цьому місці, саме в цей час – тут і зараз.

У гештальті ми не копаємось у минулому просто так. Ми шукаємо, що саме зараз вас тримає, заважає, проситься бути поміченим.

«Порожнє крісло»

Ніби дивно звучить, а працює дуже глибоко. Це спосіб сказати те, що роками стримувалося. Вголос, без фільтра, без наслідків. І відчути, як щось всередині змінюється.

У вас можуть бути частини, які сваряться

Одна хоче бути “хорошою”, інша – кричати й плювати. У гештальті ми знайомимось з кожною. Без боротьби. І вчимося жити з ними – таким чином зменшується внутрішня напруга, стають доступними більше опцій для дій у житті. Та й сили більше не треба витрачати на стримування «неправильної» частини.

Тіло не бреше

Стиснута щелепа – про що говорить? Здавлений голос – від чого?

Ми не просто розмовляємо. Ми звертаємо увагу на тіло, як воно живе, поки ми спілкуємось, запитуємо: «А як це зараз у тілі?» – звідти йде ключ до істинного переживання.

Гештальт – це не тільки «приймати себе»

Це ще й прожити злість, сором, образу, сум. Не розумом, а тілом, емоцією, повністю. В цьому віднаходиться свобода бути собою.

Часто ми застрягаємо у циклі: хочу щось → ігнорую → злюсь → звинувачую себе

У терапії вчимося бачити подібні збої. Відчувати потребу, діяти, задовольняти потребу і святкувати завершення циклу, перш ніж починати новий.

Місце терапевта тут не «вище» і не «краще».

Це не про «я все знаю». Це про «я з тобою». У діалозі. У присутності. У чесності.

Як відбувається гештальт-сесія?

Гештальт-сесія – це жива розмова, де клієнт і терапевт досліджують, що відбувається в «тут-і-зараз»: що клієнт відчуває, думає, тілесно проявляє саме в цьому моменті і як це про життя клієнта.

Тобто ті складнощі, страждання, переживання, що приносить на сесію клієнт, досліджуються саме у поточному перебігу відносин між терапевтом і клієнтом.

Гештальт-терапевтична сесія не має протоколу, по якому вона проводиться. Та природно в більшості сесій є такі етапи:

Початок – клієнт ділиться тим, з чим приходить (емоції, події, відчуття).
Фокусування – терапевт допомагає виділити актуальну тему або «фігуру».
Дослідження та робота з переживаннями – робота з емоціями, тілом, спогадами, болем, поведінковими патернами. Використовуються різні техніки (наприклад, «порожній стілець«, експерименти з ролями тощо).
Усвідомлення – клієнт помічає нові зв’язки, почуття, починає розуміти, які нові вибори він може робити на основі досвіду, що відбувся в терапії.
Завершення – підсумок сесії, інтеграція досвіду.

Сесія може бути емоційною, несподіваною, глибокою або дуже простою. Її суть – не тільки аналіз, а проживання нового досвіду, відновлення контакту з собою, спостереження і усвідомлення: як мої дії та вибори впливають на стосунки між нами, як створюю реальність поряд з іншою людиною.

Яка мета гештальт-терапії в результаті?

Основна мета гештальт терапії – повернути людині здатність бути творцем свого життя. Свободу бути собою, із власними думками, устремліннями, в цілісності та в контакті зі своєю силою.

Ще одна мета гештальт терапії – навчити людину бути у стосунках з собою та зі світом, найкращим чином із можливих. Ця мета виходить за рамки потреб однієї людини і є основою для створення поля взаєморозуміння, взаємопідтримки, людяності між людьми.

Людина, що проходить гештальт терапію:

Має можливість звільнитися від болю та страждань, обмежуючих установок, що її гнітять
Краще розуміє себе, свої реакції та те, що з нею відбувається в контакті з іншими.
Стає більш відповідальною за своє життя і вчинки. Як наслідок людина стає хазяїном свого життя, а не просто виконавцем чиїхось ідей і забаганок.
Навчається відчувати свої потреби та задовольняти їх у найефективніший та екологічний спосіб у контакті з іншими. Звідси більше задоволення життям.
Усвідомлює свою внутрішню опору – сильні сторони, джерела сили і наповнення, навчається ними користуватись.
Навчається будувати щирі, ясні, близькі стосунки, основою яких є повага, взаєморозуміння та любов.
Поступово людина менше розсіює свою енергію, акумулює її в собі та спрямовує «за потребою». А не проти себе чи на боротьбу з собою і справжніми потребами.

Висновки

Отже, ми бачимо, що гештальт-терапія є доказовим методом і це не набір вправ, а спосіб бачення і присутності. Вона про контакт: із собою, своїми емоціями, тілом, думками, і з іншими людьми.

Це метод, який допомагає не тільки «вирішити проблему», а й навчитися жити більш усвідомлено, глибоко і цілісно.

Її сила – в простому і водночас майже неможливому в сучасному світі: зупинитися, відчути, дозволити бути. Тоді поступово, через діалог, тілесне усвідомлення, прийняття, дослідження – відкривається шлях до змін.

Це підхід, що дає змогу зібрати себе по частинках – і стати цілим.

Про авторку статті

Мене звуть Буженко Марія, я психотерапевтка і працюю, поєднуючи декілька методів: гештальт (звісно!), тілесно-орієнтовану терапію, сімейно системну та інтегративну терапію.

Завдяки цьому маю широке бачення у роботі з клієнтом і його запитами – від тілесних відчуттів і пов’язаних з цим переживань, до стосунків у родині, на роботі, з грошима.

Найчастіше до мене звертаються із бажанням стабілізувати емоційний стан, вирішити повторювані ситуації у відносинах, що приносять страждання. Із психосоматичними захворюваннями, а також із переживанням втрати сенсів, відчуття проживання не свого життя, із бажанням знайти свій шлях та ціннісні орієнтири.

Маю власний багаторічний досвід особистої терапії, що стала шляхом пошуку і знаходження свого серед нав’язаного, себе серед інших, власного шляху і становлення на ньому.

Допоможу з цим і вам! Запрошую в терапію.