Як зрозуміти, що час змінити психолога? І як зробити це з повагою до себе та фахівця?

Якщо ви вже маєте досвід психотерапії, що триває понад три місяці або налічує щонайменше 10–15 сесій, цілком імовірно, що вам бодай раз спадало на думку: «А чи справді це те, чого я очікував(ла)? Чи “мій” це терапевт? Чи підходить мені те, що між нами відбувається?»

Ці питання — абсолютно природна частина терапевтичного процесу. Вони можуть виникати з цілком об’єктивних причин або бути частиною динаміки, що розгортається під час роботи над собою.

Не менш поширеною є ситуація, коли людина вже усвідомила, що хоче змінити терапевта, але з певних причин зволікає: боїться образити фахівця, відчуває провину, не наважується відкрити цю тему на сесії.

І замість того, щоб чесно визнати зміну потреб, вона продовжує терапію, яка вже не дає розвитку й може навіть шкодити.

Таке зволікання часто призводить до зростання внутрішнього напруження, незадоволення та розчарування не лише у стосунках із терапевтом, а й у самій ідеї психологічної підтримки.

То як вчасно помітити, що настав момент завершити роботу з фахівцем? Як сказати про це коректно та з повагою? І як вийти з терапевтичного альянсу так, щоб залишити двері відкритими для подальшого особистого розвитку?

Вам некомфортно з терапевтом. Чи варто турбуватись?

Це, без перебільшення, один із найважливіших сигналів. Адже основою ефективної терапії є терапевтичний альянс — довірливий, підтримувальний контакт між клієнтом і опсихологом. Саме він створює безпечний простір для змін.

Як правило, вже під час перших 3–5 сесій можна зрозуміти, чи вдається вибудувати такий контакт.

Якщо ж навіть після кількох зустрічей ви не відчуваєте довіри, вам здається, що вас не чують або не розуміють, стиль роботи психолога не відгукується вам — варто серйозно замислитись над зміною фахівця.

Однак є й інший сценарій

Ви вже тривалий час у терапії — пів року чи рік. У вас був досвід теплоти, підтримки, розуміння. Але раптом на одній із сесій (або після неї) з’являється роздратування, сумніви, бажання знецінити терапевта або сам процес.

Це може бути не ознакою того, що щось пішло не так, а, навпаки, свідченням поглиблення терапевтичного процесу.

Такі моменти часто є проявом внутрішнього спротиву — абсолютно природного явища в роботі над собою.

Можливо, піднялася важка тема, з’явилися почуття сорому, болю чи вразливості, з якими складно залишатися в контакті.

Важливо не тікати від цього досвіду, а навпаки — принести ці почуття на сесію. Поділитися з психотерапевтом своїми сумнівами, роздратуванням, навіть бажанням піти. Нерідко саме ця щирість і відвертість стає поворотним моментом — справжнім проривом у терапії.

Ви відчуваєте застій у терапії

Сесії відбуваються регулярно, начебто все йде за планом, але ви не відчуваєте реальних змін. Ваш емоційний стан залишається незмінним, теми повторюються, ви щоразу повертаєтесь до одного й того ж, ніби ходите по колу.

Замість прогресу з’являється відчуття застою. Це може бути сигналом того, що поточний формат роботи або підхід психолога більше вам не підходить. І в цьому немає нічого неправильного — наші потреби змінюються з часом, як і ми самі.

Важливо відверто проговорити ці сумніви з психотерапевтом

Іноді вже сам факт такого чесного діалогу може зрушити динаміку, відкрити нові перспективи у вашій спільній роботі. Але якщо навіть після цього зміни не відбуваються — можливо, настав момент подумати про пошук іншого спеціаліста.

Пам’ятайте: ваше відчуття руху, змін і розвитку — це важливий критерій ефективної терапії.

Після сесій ви частіше відчуваєте розчарування, ніж полегшення

Якщо ви постійно залишаєте сесію з відчуттям розчарування, пригніченості чи внутрішньої спустошеності — це важливий сигнал.

Так, терапія не завжди легка. Вона може бути болісною, глибокою, іноді викликати складні емоції. Але її мета — покращення якості вашого життя, а не посилення страждання.

Навіть емоційно насичена чи важка сесія має приносити хоча б часткове полегшення, відчуття, що вас вислухали, зрозуміли, що ви не наодинці зі своїм болем. У цьому суть підтримувального терапевтичного простору.

Якщо ж після зустрічей з терапевтом не виникає відчуття опори чи прогресу, а натомість зростає розгубленість, розчарування або знецінення себе — варто чесно поставити собі запитання: чи працює ця терапія на мене?

Ваш запит уже вирішено або він змінився

І, нарешті, може настати момент, коли ви усвідомлюєте, що первинний запит, з яким ви прийшли в терапію, вже вичерпано або він втратив актуальність.

Ви почуваєтесь краще, отримали потрібну підтримку і більше не відчуваєте потреби продовжувати роботу саме в цьому форматі. Або ж, навпаки, з’явилась нова тема, яка потребує іншого підходу або навіть іншої спеціалізації.

Це може бути пов’язано, наприклад, із тілесною терапією, сексуальністю чи сімейною терапією — і ви розумієте, що потрібен інший фахівець, з іншим підходом та досвідом.

Це абсолютно природна частина особистісного росту — вчасно відчути зміну своїх потреб і дозволити собі шукати те, що треба вам тут і зараз.

Ви маєте повне право завершити терапію або змінити терапевта, якщо відчуваєте, що поточна співпраця більше вам не підходить.

І вам не потрібно залишатися в ній лише через почуття незручності чи страх образити фахівця. Незручність — це не причина жертвувати своїм добробутом і тим більше продовжувати процес, який не дає вам користі.

Відповідно до Етичного кодексу Національної психологічної асоціації України, рішення клієнта припинити психологічну взаємодію, якщо він не відчуває її корисності або вважає, що вона не відповідає його потребам, є поважною та достатньою підставою для завершення співпраці або зміни фахівця. Такий вибір клієнта повинен поважатися та підтримуватися з урахуванням принципів автономії, добробуту та самовизначення.

Як сказати про бажання завершити або змінити терапію?

Не існує єдиного «правильного» чи універсального способу повідомити про бажання припинити терапевтичну співпрацю.

Це завжди індивідуальний і емоційно вагомий крок. Водночас є кілька порад, які можуть допомогти вам зробити цей процес більш усвідомленим і менш стресовим.

Оберіть час і стан

Найкраще говорити про це під час сесії, коли ви у відносно стабільному, ресурсному стані — не на емоційному піку. Це дозволить вам краще сформулювати свої думки та зберегти внутрішню опору.

Якщо сказати прямо складно — домовтесь про окрему сесію

Наприклад, ви можете сказати: «Мені хотілося б, щоб наступна сесія була присвячена обговоренню подальших кроків».

Підготуйтеся заздалегідь

Напишіть кілька фраз, які допоможуть вам чіткіше висловити, що саме вас турбує.

Наприклад:

• «Мені здається, що ми не просуваємось у напрямку моїх цілей».

• «Я не почуваюсь достатньо вільно, щоб відкрито говорити про деякі речі».

• «Мені хотілося б спробувати інший підхід до терапії».

Це додасть вам впевненості й допоможе уникнути розгубленості в моменті.

Ви самі вирішуєте, скільки пояснювати. Якщо терапевт ставить уточнювальні запитання, лише ви вирішуєте, чи хочете ви щось обговорювати.

Іноді достатньо сказати: «Я відчуваю, що зараз мені більше підійде інший фахівець або інший формат роботи». 

Ви не зобов’язані заглиблюватися в незручні деталі.

Домовтесь про завершальну сесію

Має сенс не припиняти терапію раптово, а провести символічну останню сесію.

Це допоможе:

• Підбити підсумки роботи,
• Усвідомити, чого вже вдалося досягти,
• Обговорити можливість рекомендації іншого спеціаліста,
• Вирішити, чи плануєте ви паузу, продовження з іншим терапевтом або іншу форму підтримки.

Завершення терапії — це не просто кінець зустрічей, а окремий, значущий етап терапевтичного процесу. Якщо є така можливість, його варто планувати заздалегідь, обговорюючи з фахівцем, як саме ви хочете підбити підсумки й попрощатися.

Цілком природно, що після завершення можуть з’являтися сум, тривога, навіть відчуття втрати — особливо якщо терапевтичні стосунки були глибокими й тривалими.

Це емоційно значуща подія, і варто дозволити собі прожити її з увагою й повагою до себе.

Пам’ятайте: ви завжди можете повернутися до терапії — до того ж фахівця або іншого. Це не крок назад, а прояв зрілості та турботи про себе.

Як обрати нового психолога?

Пошук нового психолога — це відповідальний, але водночас цілком природний етап у вашому особистому розвитку.

Щоб зробити цей вибір усвідомленим, спершу варто звернутись до себе з кількома важливими питаннями:

• З якими темами я хочу працювати зараз?
• Які потреби залишилися незакритими?
• Який стиль роботи мені ближчий?

Можливо, ви вже маєте досвід певного підходу і хочете спробувати інший: когнітивно-поведінкову терапію, гештальт, психодинаміку чи інші методи.

Зважте також на зовнішні критерії, такі як стать і вік психолога, мова, зручність локації чи формат (онлайн/офлайн), вартість сесії — усе це може мати значення, особливо на старті.

Не менш важливо визначити для себе «червоні прапорці» — те, чого ви точно хочете уникнути. Можливо, надмірну директивність або легковажний стиль розмови тощо.

Варто пам’ятати, що рідко вдається знайти «ідеального» фахівця одразу. Вам може знадобитись кілька сесій, щоб зрозуміти, чи відчуваєте ви комфорт, довіру, внутрішню згоду на роботу з цією людиною.

Нова терапія — це не «чарівне рішення», а простір, у якому ваш внесок і відкритість мають ключове значення.

Психолог — це провідник і підтримка, але не той, хто зробить роботу замість вас. І якщо не змінити підхід до самої терапії або очікування від неї, є ризик потрапити в ті самі труднощі, що були й у попередньому досвіді.

І головне: навіть дуже хороший терапевт не завжди буде «вашим» або не завжди буде підходити саме на цьому етапі життя. Це частина живого, гнучкого процесу пошуку контакту і турботи про себе.

Зміна психолога — це не поразка, а турбота про себе

Важливо пам’ятати: бажання змінити терапевта не означає, що «ви не підходите для терапії» чи що з вами щось не так. Це не крок назад. Це прояв усвідомленості й відповідальності за власний психоемоційний добробут.

Зміна фахівця часто є питанням сумісності, життєвого етапу або стилю роботи, який зараз просто не відповідає вашим потребам. І це абсолютно нормально.

«Психотерапія — це тонкий процес, у якому довіра, контакт і відчуття безпеки відіграють вирішальну роль. Те, що цей конкретний спеціаліст вам не підходить, не ставить під сумнів цінність самої терапії.

Навпаки, пошук “свого” психолога вартий зусиль, бо саме з ним ви зможете розкрити свій потенціал, глибше зрозуміти себе і пройти шлях змін із більшою підтримкою», — Мірошніченко Людмила, психологиня.

Запрошую на консультацію

Як практичний психолог і гештальт-терапевт, я працюю індивідуально з дорослими та підлітками (від 14 років), з такими запитами:

• Переживання тривожності, страхів, апатії, емоційного виснаження чи самотності;
• Труднощі у стосунках із близькими людьми;
• Проживання криз або втрати;
• Пошук балансу між роботою та особистим життям.

Запрошую до себе на консультацію і в терапію!