Вітаю! Ваш пост дуже схожий на крик про допомогу: амбівалентні почуття, сумніви та невпевненість в собі(( Дуже співчуваю вашим переживанням. Проте звертаю увагу на те, що ви написали: негативу було більше ніж позитиву, не було з ним емоцій, чи дійсно він готовий змінитись... Звісно тут мало інформації, але ж це важливі маркери того, що ваші стосунки не були такими, що вас задовільняють. Можливо, навіть "почуття до колишнього" відновилися саме через це незадоволення. Але розрив близьких стосунків це завжди болючий процес - і часто це процес вибору себе. Інколи навіть нове знайомство з новою собою: хто я зараз, чого хочу, що для мене важливо тепер, в цій точці мого життя. Важливі питання, складні відповіді... але без їх пошуку, на мою думку, не вдається знайти опору в собі, навчитися довіряти собі і своїм виборам.

Вітаю! Щиро співчуваю вашому стану, мені особисто знайомі такі прояви(( проте хочу звернути вашу увагу, що ситуація в країні як ви описали "до цього всього", на мою думку впливає дуже сильно на цей стан, бо є не просто фоном нашого життя, а його частиною. Більше того, втома і напруження мають тенденцію накопичуватись, якщо не знайти свої точки опори та способи його "переробки". Особисто для мене це ранкова кава в одній і тій самій кав'ярні, прогулянки із собакою, нові цікаві теми для навчання, біг в лісі та ще багато іншого. Саме це дозволяє з часом знаходити нові сили і цікавість до мого власного життя. Запрошую вас досліджувати - як влаштовано ваше життя?