Елементи свідомості об'єктивні та суб'єктивні.

Елементи свідомості об’єктивні та суб’єктивні.

Доступна стаття, що описує тему елементів свідомості за допомогою експериментів та теорії.

На тому, що точної експериментальної науки лише десятиліття, хотілося б зупинитися докладніше. Вундт виділяв властивості свідомості, елементи та встановлення зв’язків між елементами. Є елементи об’єктивні (що йдуть ззовні) та суб’єктивні.

Об’єктивний елемент свідомості (відчуття й уявлення) – просте враження, нерозкладне далі більш дрібні одиниці, своєрідний атом. Свідомість можна поділити на відчуття. Скажімо, коли ми чуємо окремі удари метронома – це відчуття, а якщо два і більше удари – це вже вистава.

Суб’єктивні елементи – пов’язані з самим випробуваним, які від нього самого, внутрішні. Це почуття, емоції, чуттєвий тон, чуттєве забарвлення відчуттів. Так ось почуття чи емоції Вундт підрозділяє за такими параметрами (які він не придумав спеціально – це результати звітів піддослідних):

– задоволення/невдоволення (коли вслухаємося в окремі удари метронома скоріше відчуваємо незадоволення),

– збудження/заспокоєння (почуття ніколи не виступають як щось самостійне, почуття це завжди відношення до якогось предмета, емоційне забарвлення якогось враження, скажімо враження при сприйнятті кольору; сприймаємо червоний – відчуваємо збудження, переходять до блакитного – настає заспокоєння, а якщо йти далі до фіолетового – буде депресія),

-напруга/розрядка (коли людина чогось очікує, наприклад, що зараз прозвучить удар метронома; очікування попередження чогось викликає емоційну напругу, а коли очікувана подія відбувається, наприклад удар метронома прозвучав, настає розрядка).

Свідомість має структуру, свідомість організовано, елементи всередині поля свідомості утворюють певні зв’язки, вони структуровані. Тим самим поле свідомості є структура і в центрі цієї структури центральна фокусна точка (те на що ми зараз звертаємо увагу). Цю фокусну точку теж оточує певна область – поле уваги. Вундт встановив, що це поле уваги обмежене. Кількість елементів має певну межу, від 3-4 елементів до максимум 6.

Отже, у психології було зроблено велику і копітку роботу з опису загальної картини та властивостей свідомості: різноманіття його змістів, динаміки, ритмічності, неоднорідності його поля, виміру обсягу тощо. д. Виникли питання: як його досліджувати далі? Які такі завдання психології?

І тут було зроблено той поворот, який згодом завів психологію свідомості у безвихідь. Психологи вирішили, що вони повинні наслідувати приклад природничих наук, наприклад фізики або хімії. Перше завдання науки, вважали вчені того часу, знайти найпростіші елементи. Отже, і психологія має знайти елементи свідомості, розкласти складну динамічну картину свідомості прості, далі неподільні частини. Це по-перше. Друге завдання полягає в тому, щоб знайти закони поєднання найпростіших елементів. Отже, спочатку розкласти свідомість на складові, а потім знову його зібрати з цих частин.

Так почали діяти психологи. Найпростішими елементами свідомості У. Вундт оголосив окремі враження, чи відчуття.

Наприклад, у дослідах із метрономом це були окремі звуки. А ось пари звуків, тобто ті самі одиниці, які утворювалися за рахунок суб’єктивної організації ряду, він називав складними елементами чи сприйняттями.

Кожне відчуття, за Вундтом, має ряд властивостей, або атрибутів. Воно характеризується насамперед якістю (відчуття можуть бути зоровими, слуховими, нюховими тощо), інтенсивністю, протяжністю (тобто тривалістю) і, нарешті, просторовою протяжністю (остання властивість притаманна не всім відчуттям, наприклад, воно є у зорових відчуттів і відсутня у слухових).

Відчуття з описаними властивостями є об’єктивними елементами свідомості. Але ними та їх комбінаціями не вичерпуються змісту свідомості. Є ще суб’єктивні елементи, чи почуття. В. Вундт запропонував три пари суб’єктивних елементів – елементарних почуттів: задоволення-невдоволення, збудження-заспокоєння, напруга-розрядка. Ці пари – незалежні осі тривимірного простору всієї емоційної сфери.

Він знову демонструє виділені ним суб’єктивні елементи на своєму улюбленому метрономі. Припустимо, випробуваний організував звуки певні такти. У міру повторення звукового ряду він постійно знаходить підтвердження цієї організації і щоразу відчуває задоволення. А тепер, припустимо, експериментатор дуже сповільнив ритм метронома. Випробуваний чує звук – і чекає наступного; у нього зростає почуття напруги. Нарешті, клацання метронома настає і виникає почуття розрядки. Експериментатор частішає клацання метронома – і у випробуваного з’являється якесь додаткове внутрішнє відчуття: це збудження, пов’язане з прискореним темпом клацань. Якщо ж темп сповільнюється, виникає заспокоєння.

Подібно до того, як сприймаються нами картини зовнішнього світу складаються зі складних комбінацій об’єктивних елементів, тобто відчуттів, наші внутрішні переживання складаються зі складних комбінацій перерахованих суб’єктивних елементів, тобто елементарних почуттів. Наприклад, радість – це задоволення та збудження; надія – задоволення та напруга; страх – незадоволення та напруга. Отже, будь-який емоційний стан можна “розкласти” по “писаних осях або зібрати з трьох найпростіших елементів”.

Не продовжуватиму побудови, якими займалася психологія свідомості. Можна сміливо сказати, що вона досягла успіхів цьому шляху: їй вдалося зібрати з простих елементів живі повнокровні стану свідомості. До кінця першої чверті нашого століття ця психологія практично перестала існувати.

Для цього було принаймні три причини: 
1) не можна було обмежуватися таким вузьким колом явищ, як зміст і стан свідомості;
2) ідея розкладання психіки на найпростіші елементи була хибною;
3) дуже обмеженим за своїми можливостями був спосіб, який психологія свідомості вважала єдино можливим,—метод інтроспекції.

Джерела: 
Валерій Вікторович Пєтухов – педагогічна діяльність, робота і книга «Загальна психологія».
Гіппенрейтер Ю. Б. Введення у загальну психологію.