Близкість починається з любові до себе.

Буває нелегко приймати себе в прожитті таких складних почуттів, як заздрість , жадібність, нетерплячість, страх, злість. Як правило  в сімʼї недостатньо умов для отримання цього досвіду для дітей і  їм не надають інструментів, які б могли допомагати   їм справлятися з такими станами. 

Важливо визнати , що ці прояви дуже цінні. Гнів, наприклад сигналізує вам про те що ви чогось потребуєте і не отримуєте цього, а страх допомагає вас захистити. Наприклад, хронічні жертви схильні злитися на своїх  переслідників або рятувальників, але насправді вони бояться знову  піддатися насильству та досвіду вторгнення в особисті кордони. Злість може допомагати зберігати безпечну відстань з людьми, але вона також не дозволяє людям з жертовною поведінкою перебувати у близькості. 

Якщо в дитинстві вас привчили до того, що ваші думки і почуття не мають значення, у дорослому віці ви будете їх приховувати.Це часто трапляється внаслідок того , що батьки сварять дитину за прояв будь – яких  емоцій. Зрештою, людина , висловлюючи свої думки та почуття, не почувається в безпеці, тому приховує їх , щоб запобігти критиці.

 

Ці емоції також важливі під час зворотнього звʼязку іншим відносно їх поведінки.Всім потрібно знати, як їх поведінка впливає на інших. Якщо ви подавляєте свій гнів і не даєте людям зворотнього звʼязку про те, як їх дії вплинули на вас, вони не зможуть усвідомити наслідків своїх дій. Без зворотнього звʼязку від інших доволі складно змінити особисті співзалежні патерни поведінки. Важливо, щоб і ви, і оточуючі любили, приймали та користувались  всіма своїми частинами.

У багатьох, особливо у людей із жертовними нахилами, невпевнених у собі, поняття любові до себе асоціюється з егоїзмом і не збігається з їхнім світосприйняттям. 

Одразу зазначу , що любити себе і бути егоїстом  чи нарцисом – різні речі.

У пошуку своїх відщеплених частин ви можете виявити, що вони заховані всередині вас. Тетяна, старша з чотирьох дітей, страждала на депресію, коли звернулася до мене. Проаналізувавши її дитинство, ми виявили, що їй прийшлось рано подорослішати і бути «мамою» для молодших дітей. Тетяна розповіла  мені про свої сни, в яких намагалась вбити маленьку дівчинку. Аналізуючи  її сни , вона  виявила свою  відщеплену « внутрішню дитину», яка почувала себе так, ніби помирала, далі вона розсказала, що дійсно намагалася вбити цю дитину.  Разом ми подивилися її фотографії дитинства, де вона завжди виглядала наче відстороненою. Її вираз обличчя, мова тіла, жести, все на це вказувало. Це допомогло їй доторкнутися до почуттів, які зʼявились під час дитячого досвіду  самотності і розгубленості. Вона почала дбати про свою внутрішню дитину, приділяти собі час, і свідомо дозволяти цій частини проявлятися більше.

 Полюбивши свої відщеплені частини , ви робите перший крок к любові до себе, любити себе – це любити свою слабкість, «поганість» , незручність . Полюбити себе означає  передусім прийняти себе і не шукати постійного підтвердження , чи достатньо ви розумні, красиві, цікаві .Коли вам більше не знадобиться доводити своє право бути собою і прагнути схвалення в очах сторонніх, ви й самі значно звузите коло спілкування. Вам буде цікаво навіть самим із собою.

Часто люди, котрі вирішують «полюбити себе», запитують, а чи не відвернуться від них, таких зациклених на собі, кохані, рідні, друзі. І чи не залишаться вони самі на вершині власної досконалості.

Тривожність з приводу того, що подумають інші, саме і свідчить про те, що людина ще не любить себе. Ії все ще хвилює, як сприймуть ії рішення, чи не вона комусь боляче, чи не образить. Як і про ще не викорінену звичку заробляти гарне ставлення до себе, платити за нього словами чи вчинками.

Любов до себе – це один із найважливіших внутрішніх ресурсів кожної людини. Саме з нього ми черпаємо свої сили , які допомагають нам розвиватися, досягати успіхів і просто радіти життю.

Лише тоді ви зможете полюбити інших і змінити відносини на краще.