Я людина: мені подобаються комфортні стосунки, коли немає образ та претензій, а є прохання, повага та вибір. Коли є певні та зрозумілі межі у відносинах. Є комфортна дистанція, - дистанція для особистої відповідальності, не визнання новизни одна в одній. Не завжди виходить так красиво, але завжди виходить у цьому напрямку. Це шлях та мій вибір. І мені подобається йти у комфортні стосунки.

Я психолог: мені подобається знайомитися з людиною, і це не процес, а скоріше стан. Стан, коли я готовий до нового у моєму співрозмовнику. Коли людина постає у своєму природному вигляді, такою якою вона є насправді. Для мене це про стосунки на рівних, про зустріч двох людей кожен із своїм досвідом, а не двох соціальних ролей: клієнт-терапевт. Раніше мені хотілося бути розумним психотерапевтом, потім сміливим, а зараз хочу залишатися самим собою. Терапевт не чарівник, не супергерой, а клієнт не жертва і не лиходій. Це дві людяні людини, але один я не витягну клієнта, а клієнт уже не витягує сам себе. Тож потрібні двоє. Ці двоє зустрічаються для одного. Для його бажань, відповідальності та довіри. Це і є лабораторія відносин, де можна усвідомлювати, експериментувати та обирати. Вибирати інший шлях та іншого себе.

Я прийшов у психотерапію з питаннями відносин із близькими (неясні кордони, емоційна, влада, відповідальність і т.д.). з людьми.