Мені здається, я виріс між трьома суперечливими світоглядами — мами, тата й старшої сестри. Кожен намагався виховувати мене по-своєму, а я почувався слабшим за тих, хто був упевнений у власних переконаннях.

Я дуже люблю батьків і не хочу виставляти їх у поганому світлі. Мені близька мамина емоційність, хоча її погляди часто здаються надто пацифістськими й універсалістськими. Із татом у нас складні стосунки, але ми поділяємо важливі моральні цінності, попри незгоду в багатьох питаннях. Я жив із ним, хоча не впевнений, що сам цього хотів; це спільне життя неминуче вплинуло на наші стосунки.

Сестра навчає мене, вказує на брак ерудиції та спонукає ставати сильнішим. Вона безжальна й рішуча, у чому нагадує батька, хоча діє інакше. Я перейняв від нього деякі риси й підозрюю, що сестра бачить у мені його, хоч і заперечує це. Така думка тривожить мене.

Кожен із них дав мені цінні «будівельні матеріали», але я не знаю, чи вистачить їх для надійного фундаменту. Чи слід поєднати все, від чогось відмовитися, чи шукати того, чого бракує? Під час окремих зустрічей із рідними я почуваюся так, ніби кожен вважає мене носієм чужої ідеології та намагається змінити.

Через це мені важко зрозуміти, хто я і ким хочу бути. Я не приймаю себе, почуваюся неповноцінним і невпевненим, а потім злюся на себе за грубість і зневагу до близьких. Не розумію, чому надовго ігнорую мамині повідомлення та не наважуюся заперечити батькові, навіть коли не згоден із ним.

Поруч із сестрою я почуваюся незавершеним проєктом, який не став таким, як вона хотіла. Водночас я називаю її маніпуляторкою й часто уникаю спілкування. Можливо, тато й сестра прагнуть загартувати мене, але я не розумію цього або не хочу розуміти. Я часто ігнорую їх усіх, і це непокоїть мене.

Я намагаюся зрозуміти, що в мені є таке, що заважає мені жити або чого мені не вистачає для того аби я міг реалізуватися як файний чоловік. Я хвилююся за своє майбутнє і майбутнє близьких мені людей, які мене оточують і оточуватимуть. І яких я дуже люблю.