мене ніколи не били, однак я завжди пам'ятаю ,як була під впливом психологічного насильства. ігнорування, зриваются на мене з незначних причин , висміювання , цькування образливими словами по типу " тварь тупоголова, ничтожество , " і це все ще спроводжується з тим ,що мені не дозволяють захищатись и кричать ще більше, якщо хочаб голос подам. а ,що най образливіше це коли вони починають через час говорити зі мною ,як нічого не було і навіть пробачення не просять . я сьогодні знову з ними посварилась через дрібницю яка вивела їх на агресію , сьогодні я не витримала и дала мінімальну відсіч просто ридаючи і кричучі на них . мені так боляче, що рідні люди так зі мною поступають. зараз я думаю, що мої проблеми не такі вже і великі и мабуть не треба було писати цей пост, але мені нема з ким поговорити , зовсім.
знущання від батьків.
Відповіді
3Дякую, що поділилися своїми переживаннями. Те, що Ви описуєте, - це психологічне насильство, навіть якщо не було фізичного впливу. Ігнорування, висміювання, приниження, заборона захищатися - це дуже травмуючі досвіди, і дуже природно, що вони залишають відбиток на самопочутті й емоціях.
Те, що Вам боляче і що Ви ридаєте, коли намагаєтеся відстояти себе - нормальна реакція на травму. Вона не робить Вас слабкою і не означає, що Ваші проблеми “незначні”. Навпаки, це сигнал, що організм і психіка потребують підтримки і безпечного простору, де можна виговоритися.
Важливо розуміти, що Ви маєте право на власні почуття і на захист себе, навіть якщо родина не вміє цього давати. І навіть одна розмова з фахівцем може допомогти зрозуміти, як впоратися з травмою минулого і не дозволяти їй руйнувати життя зараз.
Якщо відчуєте, що хочеться, можете записатись на консультацію. Разом можна спокійно розібратися у Вашому стані і знайти способи, щоб стало легше, без страху і постійного стресу. Ви не самі, і Ваш біль важливий.
Вітаю, схоже, що Ви в кінці посту вирішили знецінити свій запит. Напевно було дуже важко наважитись. Насилля, навіть не фізичне руйнує стосунки, а коли потім з вами розмовляють, ніби нічого не трапилось, то взагалі можна подумати "А чи варто цьому приділяти так багато уваги?, Все ж нормально". Важливо бути почутою і прийнятою такою як Ви є. Це може стати новим досвідом стосунків, який допоможе вам впоратись з тими переживаннями, з якими, нажаль, ви зараз одна.
Вітаю. Важко звернутися за ім'ям, бо Воно дуже незвичне.🙂 Я звернула увагу, що якщо це батьки, то Ви їх як батьків не називаєте. Це говоре, що дуже багато накопичених почуттів, які руйнують реальне сприйняття.. Може Вам треба розібратись куди направити ті почуття та сили, щоб відділитись у самостійне життя, а може треба усвідомити якісь важливі моменти у Вашому контакті з близькими. та бути подалі разом у інших відносинах. Тобто щоб змінювати ситуацію, без Вас тут нікуди....Але у гештальт терапії за прийняття рішень відповідає функція Его. Треба її реанімувати. Якщо є можливість, візьміть підтримку у спеціаліста.