Агресія – зло чи добро?

«Агресія» – скажіть, які асоціації з цим словом вам приходять?

«Зло, страх, насильство, війна…» або «Життя, пристрасть, кохання…»?

На жаль, у нашому соціумі зі словом «агресія» асоціації у людей частіше з негативною конотацією (відтінком). Але пропоную розбиратися, чи такий страшний чорт, яким його малюють?

Що таке агресія?

Мені подобається як гештальт-терапія дивиться на агресію:

Агресія – деяка енергія для задоволення потреби (а не енергія, щоб зруйнувати що-небудь/когось).

Уявіть, у вас є потреба. Як її отримати без енергії та руху до неї? Ніяк. І ось вона дається людині РАЗОМ ІЗ ПОТРЕБОЮ. І погодьтеся, енергія для досягнення бажаного – вже не так страшно звучить, чи не так? А це і є агресія! Принаймні я саме такою її бачу.

А далі саме агресія і бере участь у формуванні наших почуттів:

• Розгубленість, коли імпульс у тілі вже є (потреба формується), але ясності, чого хочеться, ще немає;
• Гордість, радість, задоволення, коли мета досягається;
• Сум, біль, смуток, розчарування, коли цінність не реалізована або втрачена;
• Злість при порушенні наших кордонів: коли чогось забагато або замало (багато/мало ніжності тощо);
• Відраза, нудота, огида, коли у нас потрапляє щось токсичне, чужорідне, отрутне, не властиве нашій природі (або знову ж, коли чогось «переїдаємо» в реальному або ментальному світі)
• і так далі.

Біологія агресії, або чому вона виникає

Людина – біосоціальна тварина. Більше того – хижа біосоціальна тварина. І це нормально, що будь-яка тварина використовує свою агресію для придбання їжі та захисту своєї території та близьких.

Навіть травоїдні тварини поглинають щось живе. Чи агресивно це? Так, агресивно – вони знищують щось для того, щоб жити самим. А хижа тварина нападає на інших – та ж агресія тільки з іншим об’єктом, але диктується це природою (природною потребою організму), а не злістю чи ненавистю.

Також прикладом слугують діти, бо вони не навчилися ще «грати за соц. правилами». Вони плачуть, коли їм чогось не вистачає чи десь погано і боляче, відбирають іграшки, відверто не хочуть спілкуватися з одними дітьми та людьми та біжать до інших, хто їм подобається.

Завдання досить хороших батьків: не замкнути агресію дитини та зробити дитину «зручною», а навчити її реалізації агресії та саморегуляції без шкоди іншим і собі.

Це біологія. Ми в першу чергу тварини, і агресія властива кожному з нас.

Друге велике і важливе питання: хто і як агресією керує (в широкому сенсі)?

Форми агресії

Оскільки ми не просто «біо», а й «соціо», то і ФОРМИ нашої агресії змінилися.

Ми не полюємо на їжу, а в гарному випадку вносимо свій внесок у суспільство, в поганому – у брудні справи. Ми вже рідше б’ємо в обличчя, альтернатива – вербальні битви. Рідше нападаємо на оселю сусіда, а працюємо для створення та/або поліпшення своєї (рососія авжеж виключення із світу цивілізованого). Конкуруємо не крадіжкою чи вбивством, а вдосконаленням своїх навичок. І так далі.

І це чудово. Це дозволяє нам відносно безпечно співіснувати в соціумі, навіть підвищуючи загальну якість життя.

Світ без агресії

І давайте уявимо «світ без агресії». Уявіть, що лев вирішив відмовитись від своєї агресивності. Або олень, на якого полюють, упокорився б з долею і не тікає. Що буде з ними? Вони 100% помруть.

Так само і з людиною, яка відмовляється від своєї агресії: вона теж вмирає.

Але ми, щоправда, більш вправні, і ми можемо жити (виживати) фізично, але вмирати душевно і тілесно. Якщо чайнику не давати випускати пару – він вибухає. І людина також: або назовні розносом оточуючих або всередину психосоматично.

Чому агресії уникають (іноді в будь-яку ціну)?

Я бачу головним чином причину в суспільстві та історії. Замикаючи агресію людей, ними простіше керувати.

Мені здається, якщо ти керуєш агресією людини, то ти керуєш людиною.

Почасти, знову ж таки, і правда своєю агресією варто вміти керувати, інакше суспільство не могло б існувати (при лояльності до вбивств, крадіжок тощо). Тобто обмеження є важливими. Але коли обмеження переходять міру, вони починають шкодити.

Таким чином, закони, що захищають одних від шкоди інших – важливі. Але релігійні та сімейні закони часто ізолюють людину від її природного психічного життя (якому властива агресивність для його регуляції) – і це відкладає серйозний відбиток на якості життя людини.

Якщо закони суспільства позбавляють людину можливості безвідповідально робити відверту шкоду іншим, то закони релігії та сім’ї «втручаються» в інтимну сферу життя людини, вони намагаються контролювати і регулювати її існування в цілому.

Який висновок ми можемо зробити?

Агресія – невід’ємна та властива кожній людині (це біологія). Від форми агресії, можна сказати, залежить, чи буде її вираження «добром» чи «злом». Тому набуття навички якісного оформлення своєї агресії – велике завдання кожної людини.

«Ідеальна» форма вираження агресії – досягнення своєї мети без шкоди іншим і собі. У разі провалу – зустріч з невдачею за допомогою почуттів. А також агресія важлива для РЕГУЛЯЦІЇ власної поведінки та своїх відносин з іншими.

У здорових формах агресивність спрямована на позицію «Win-Win» (всі у виграші).

У наступній статті хочу розповісти про «добрих» людей, які замикають свою агресію, наслідки цього для них самих і оточуючих їх людей.

А якщо у вас вже зараз виникають питання з приводу вашої внутрішньої агресивності та способів обходитися з нею, то мої психотерапевтичні двері відчинені для вас!