logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 17.10.2020
  • 2 хв
  • 255

Адаптація дитини до дитячого садочка

Дитячо-батьківські стосунки
Дитячо-батьківські стосунки
Адаптація дитини до дитячого садочка

 Дитячий садок- перший “дорослий” етап у житті дитини. Часто батьки питають, коли віддавати дитину в садок, наполягають на соціалізації у садочку. Усі діти дуже різні, одним подобається у садочку, інші болісно переживають цей процес. Наша думка: садок-це послуга, якою батьки можуть скористатись у разі необхідності. Основні труднощі, через які дитина не бажає відвідувати садок-наступні: -розлучення з батьками. Дитина 2-3 років не розуміє, що батьки лишають її у садку ненадовго, для неї це назавжди, саме тому цей момент такий болючий -питання туалету та гігієни. Багато дітей яслового віку лиш опановують тему горщика і у цьому питанні можуть спостерігатись відкати, як наслідок адаптації -харчування. Багатьом з дітей важко перелаштуватись на їжу з садочка. Пропонуємо наступні рекомендації, які покращать адаптацію вашої дитини: – дайте час вашій дитині, якщо є можливість- візьміть на цей час відпустку. Адаптація займає тривалий час, це не один тиждень. – готуйте дитину заздалегіть – почніть формувати режим дня, наближений до садочка, знайомте дитину з садочковими стравами – організуйте ритуал прощання. Дитина, яка плаче під час розлучення, має право на ці емоції. Не сваріть, не кричіть, не лишайте дитину. Це може бути “каштан з маминим теплом”, поцілунки у кишеню, наш малий проводжав нас і дивився у вікно. Ваша задача-контейнувати ці емоції, показати дитині, що ви любите її – перший місяць лишайте дитину в садочку поступово. На півгодини, годину, до сну. Розтягніть цей період у часі. – не існує єдиного механізму адаптації у садочку-нам дозволяли бути деякий час у роздягальні, і дитина знала, що мама чи тато поруч і можна познайомитись з новим місцем безпечно. Варто обговорити з вихователем, чи є можливість перший час бути на прогулянці з дитиною абощо. – проаналізуйте ваше особисте ставлення до садочка, ваш особистий досвід. Це може підвищувати тривожність дитини. Найважливіше – дайте собі та своїй дитині час на адаптацію. Спостерігайте за вашою дитиною, у разі труднощів давайте підтримку

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

Сподобалась стаття? 👉

Марія Гречаник
icon Автор:

Марія Гречаник,

психолог

Ціна: від 3450 грн

Стаж: 15 років

- Сімейна психологиня, психодрама-практик PhD зі спеціальності "Психологія" -Працюю за спеціальністю та веду постійну практику з 2009 року. - Маю досвід роботи у державних організаціях, го. Співзасновниця центру психології "Self" в м.Київ. -Викладач кафедри психології ЗНУ - Особиста терапія - у своє...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Арина
Арина, 18 років 10.08.2026 09:46
Низкая толерантность к фрустрации

Добрый день! Я Арина, мне 16. У меня есть лень родом из детства и низкая терпимость к трудностям, дискомфорту. Когда договариваюсь с собой выполнить задачу, то в процессе начинаются слезы, злость и раздражение. И это может не заканчиваться, пока я не брошу начатое. У меня есть свои цели, есть мечты, но одни записи на бумаге не помогут. Перерыла весь интернет на эту тему. Нашла, что можно менять свои убеждения, мысли, внушать себе хорошее и соответственно менять поведение тоже. Пока что мало помогает. Может, нужно чаще пробовать? Поможет ли мне психотерапевт? Также, я недостаточно люблю себя. Не скажу, что сильно не люблю, скорее преувеличено, но это есть. У меня есть ситуации из детства, которые могли меня травмировать. Но точно не знаю. И диагностировано БАР, я на постоянном лечении. Чувствую себя хорошо. Но психиатр не давал конкретных ответов на мои вопросы

186 14
Viktoriia
Viktoriia, 26 років 19.07.2026 23:48
Втрата вагітності

Як впоратися з втратою вагітності?

Пройшло 15 днів фізично нічого не болить, тільки дуже порожньо на душі, це була очікувана друга вагітність, але нажаль народила на 19 тижні, думаю що я в цьому винна не достатньо щось зробила, не додивилася за собою за своїм здоровʼям, не можу відпустити що щось можливо було вдіяти, единиф факт який дає сили жити далі, маленька дитина. Бажання як найшвидше во становити здоровʼя та завагітніти знову, чи є нормальним це бажання одразу після втрати завагітніти, таке враження наче тобі чогось не вистачає. Душу гріє той факт що дитині дала імʼя, зробила свідоцтво про народження, та поховала, навіть провела з ним золотий час 2 години, потримала його на руках та маю фото на памʼять. Чи ж якісь правила скорботи, не плачу кожен день, але на вечір накриває шо він має бути ще зі мною , а його вже немає, чи Є нормальна така реакція 😖❤️‍🩹

351 15
Elvira
Elvira, 30 років 19.07.2026 21:20
Чи потрібно звертатись до психіатра?

Мені потрібна допомога, тому що вже тривалий час близько 8 місяців я я не можу впоратися з однією темою, яка повністю займає мої думки.

Після народження дитини та низки стресових подій у мене з’явилася дуже сильна зацикленість на фотографіях і відео доньки, особливо її перших місяців життя. Я справді зробила менше фотографій і відео, ніж хотіла, і тепер не можу перестати про це думати. Я постійно повертаюся до думок про те, що могла фотографувати більше, могла зробити це якісніше, могла по-іншому одягати дитину або зберегти більше спогадів.

Я можу багато разів прокручувати в голові одні й ті самі ситуації, аналізувати їх, шукати, що можна було зробити інакше, і звинувачувати себе. Хоча я розумію, що минуле вже неможливо змінити, мозок ніби не дозволяє відпустити цю тему.

Мене особливо тригерять фотографії та відео інших дітей, немовлята приблизно того ж віку, а також власні фото доньки. Це викликає сильний жаль, смуток, почуття провини та думки, що я недодала своїй дитині важливих спогадів.

Раніше до цього додавалася сильна тривога. Зараз тривога стала меншою, але залишилися нав’язливі думки, постійне повернення до цієї теми, смуток і глибоке відчуття втрати. Через це мені важко повноцінно насолоджуватися материнством і жити теперішнім.

Я хочу зрозуміти, який це може бути розлад, чи можуть мої симптоми відповідати післяпологовій депресії, обсесивно-компульсивному розладу або іншому стану, і яке лікування буде для мене найефективнішим.

Моя головна мета — перестати бути постійно “застряглою” в минулому, прийняти те, що вже сталося, перестати нескінченно себе звинувачувати й знову отримувати радість від життя та материнства.

678 26
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту