Маргарита З.

Вітаю Віталій, мене звати Маргарита.

Ви зараз не просто ревнуєте - Ви намагаєтесь знайти собі гарантію, що Вас обрали по-справжньому. І це дуже зрозуміло.

Але те, що робить Ваша психіка — вона йде в минуле і шукає там відповіді. Проблема в тому, що минуле ніколи не дає спокою, воно тільки підсилює тривогу.

У Позитивній психотерапії ми дивимось на це так: у Вас зараз активний внутрішній конфлікт між двома потребами - потреба в любові і близькості та потреба в безпеці і впевненості. І коли немає відчуття безпеки, включається контроль, ревнощі, прокручування.

Важливий момент: Ви не можете змінити її минуле і точно не дізнаєтесь «на 100% чому вона з Вами».
Але можете подивитись на реальність зараз:

• Вона з Вами півтора року.

• Дитина називає Вас татом.

• Ви будуєте життя разом.

Це не схоже на «запасний варіант». Це схоже на живі стосунки, в яких Вам стало страшно їх втратити.

Як з цим працювати: не боротися з думками, а повертати себе в теперішнє - «що між нами є зараз?» і чесно говорити з нею про свої почуття, без звинувачень.

І ще можу припустити, що ця тривога більше про Ваш страх бути не вибраним, ніж про її почуття.

З цим дуже добре працюють у терапії — щоб Ви відчували себе не «варіантом», а людиною, яку можна обирати і любити.

Я працюю із такими запитами і результат спільної роботи змінює життя моїх клієнтів в кращій бік.

Якщо відгукнулося - звертайтеся, я буду поруч на шляху Ваших змін

Здравствуйте Катерина, меня зовут Маргарита.

Вы сейчас живёте в сильной тревоге, и психика как будто всё время «ищет опасность». Образ из сна просто закрепился и стал символом этого страха - он не реальный, а внутренний.

В ППТ мы рассматриваем это как защитную способность психики, которая сейчас работает в режиме повышенной готовности. Она не «перегнулась», а слишком активно пытается Вас защитить, потому что когда-то рядом действительно было небезопасно.

То, что Вы чувствуете — это не про реальную угрозу сейчас, а про закрепившийся опыт тревоги и страха, который стал привычным.

И мы с этим работаем через понимание, снижение напряжения и возвращение ощущения безопасности внутри.

С этим правда можно справиться, но лучше это делать не одной.
Я бы очень аккуратно помогла Вам это распутать, чтобы Вам снова стало спокойно.

Если откликается - приглашаю к знакомству

Те, що Ви описуєте, — це серйозний сигнал про внутрішній біль дитини. Самопошкодження у 14 років — це про те, що вона не справляється з емоціями і не знає, як інакше їх витримати. І те, що вона пише, що не хоче жити, потрібно сприймати буквально — це привід звернутися до фахівця якнайшвидше.

Дуже важливо зараз не лякати, не карати і не соромити. Їй потрібне відчуття: «Мене бачать і приймають». Спробуйте більше особистого часу проводити лише з нею — просто слухати. Менше «чому ти так робиш», більше «мені важливо зрозуміти, що ти відчуваєш».

Але паралельно з теплом вдома обов’язково потрібна очна робота з підлітковим психологом або психотерапевтом. Іноді — консультація психіатра, щоб оцінити рівень ризику.

Це не про «погану сім’ю». Це про дитину, яка зараз не справляється. І з цим можна працювати. Ви не запізнилися, якщо почати діяти зараз.