Щирі вітання тим, хто читає, звертаюсь з наступним повідомленням.

Певний час я стараюсь зрозуміти себе та знайти баланс між своїми почуттями, емоціями та станами, але є немало нюансів, які я не розумію до кінця сам.

1. Моментами мені страшно від розуміння того, що від мене можуть піти близькі мені люди, тому що я можу не відповідати їх очікуванням, які вигадав сам

2. Інколи я ловлю себе на думці, що я не до кінця розумію почуття любові, я був у відносинах і я не можу сказати, що я любив людину саме так, як це може бути, я міг сказати люблю, але це не відгукується всередині і не закладається емоція у це

3. Я ставлю нереальні цілі, які хочу досягнути у короткий проміжок, потім знищую себе думками про те, що не можу нічого, якщо не зміг досягти цього, хоч я і розумію це, але тільки після невдалого результату, ніяк не до моменту поставлення цілі

4. Моментами я відчуваю пустоту всередині, типу, я знаю що і як робити, щоб досягти цілі, я знаю як не пропасти, я знаю що і до чого, але мені всеодно, просто немає насолоди від цього

5. Я часто думаю про майбутнє, згадую минуле і не можу піймати момент насолоди зараз, я розумію те, що майбутнього фактично не існує, в нього немає точного визначення, тобто я можу придумати собі, що людина від мене піде у майбутньому, хоча немає ніяких причин для цього, але я вже закриюсь від неї зараз, а в інші моменти я звертаюсь до минулого, щоб різними думками про ситуації, які вже минули якось забити голову та втекти від того, що є в моменті

6. Я часто думаю, що мене ніхто не розуміє, що всім на мене байдуже та ніхто мене любить, хоча в інший момент я розумію, що це тупо моє сприйняття і те що думаю породжує те що буде ззовні, тобто не є правдою те, що я придумав, але моментами подібна думка дозволяє закритись від когось

7. Моментами я не розумію сенс життя, я не можу сказати, що в мене були якісь бажання зробити собі боляче, але були думки із серії: «у чому сенс жити далі, якщо я досяг того, що мені вистачає?» це така нейтральна думка

8. Сюди влізло, буде друга частина