Мене звуть Наталія, мені 35 років. Я психолог і гештальт-терапевт у навчанні (2-га ступінь, Київський гештальт-університет). Також вивчала бодинаміку, арт-терапію, сексологію. Працюю з темами депресії, співзалежності, психосоматики, кризових станів.

Я завжди трохи гублюся, коли потрібно коротко розповісти про себе. Як кількома реченнями передати те, що важливо?

Я дуже чутлива до світу та людей. Люблю море — воно допомагає відпускати зайве. Люблю ліс — він дає відчуття опори. Бережу стосунки, але ціную й самотність. Люблю тварин і природу, бо вони вчать бути справжніми.

У терапії для мене головне — безпека та підтримка. Я не даю порад, не оцінюю й не засуджую. Просто допомагаю побачити себе глибше, почути свої потреби та знайти власні відповіді.

Як мене змінила психотерапія

Вже понад п’ять років я проходжу особисту психотерапію, вивчаю різні підходи, навчаюся на психотерапевта в гештальт-підході. І, звісно, цей досвід глибоко вплинув на мене та моє життя.

Я краще пізнала себе, свої внутрішні процеси та механізми. Збудувала й укріпила власні опори. Покращила стосунки з близькими та вивела їх на якісно новий рівень завдяки навичкам, отриманим у терапії. Навчилася розпізнавати й позначати свої кордони, а в деяких ситуаціях, навпаки, зробила їх гнучкішими.

Я вірю, що психотерапія не завершується на цих змінах, адже це шлях, а не кінцева точка.