Віталія К.

Я — дипломований психолог, практикую з 2013 року.

Окрім базової освіти за спеціальністю «Психологія», я пройшла довгострокові програми професійної підготовки та підвищення кваліфікації, зокрема міжнародного рівня.

У своїй роботі я спираюся на сучасні клінічні напрацювання психології, міжособистісний та реляційний психоаналіз, теорію об’єктних відносин і знання з нейропсихології.

Мені важливо розуміти не лише симптом, з яким приходить людина, а й те, що за ним стоїть: внутрішні конфлікти, попередній досвід, особливості стосунків із собою та іншими, способи переживати близькість, втрату, тривогу, невизначеність.

Особливо мене цікавить робота з ситуаціями, коли людина вже багато про себе розуміє, але цього виявляється недостатньо для змін. Коли змінюються обставини й люди, але повторюються схожі стосунки, переживання та життєві сценарії.

Професійний розвиток для мене є невіддільною частиною практики. Я продовжую навчання, регулярно проходжу супервізії та особистий аналіз.

Я не даю універсальних рецептів і не визначаю, як людині «правильно» жити. Моє завдання — разом із нею дослідити те, що відбувається, побачити зв’язки, які раніше залишалися непоміченими, і зрозуміти, що саме позбавляє її свободи у власних рішеннях, стосунках і житті.

Терапевтичні стосунки також є частиною цієї роботи. Довіра не виникає автоматично — вона формується поступово.

Тому початок нашої роботи — це чотири ознайомчі зустрічі. Вони дають можливість сформулювати запит, побачити особливості вашої ситуації та зрозуміти, чи можемо ми створити терапевтичний альянс для подальшої глибинної роботи.

Терапія зі мною — це простір, у якому не потрібно бути «правильним», добирати потрібні слова чи заздалегідь знати, про що говорити.

На початку роботи ми знайомимося, досліджуємо те, з чим ви прийшли, вашу життєву історію, актуальні переживання та стосунки. Поступово за окремими подіями починають проявлятися зв’язки, повторювані сценарії та внутрішні конфлікти, які не завжди можна побачити самостійно.

Я уважно слухаю не лише те, що ви говорите, а й те, як ви переживаєте себе та інших, що повторюється у ваших стосунках, про що складно говорити і що залишається поза словами.

Я не займаю позицію мовчазного спостерігача. Ставлю запитання, ділюся своїми спостереженнями та допомагаю подивитися на звичні речі з іншої перспективи. Водночас я не даю готових рецептів і не вирішую за вас, як вам потрібно жити.

Мені важливо не просто зменшити інтенсивність переживань, а разом із вами зрозуміти, чому вони виникають і що їх підтримує. Адже іноді людина прекрасно розуміє свою проблему на рівні логіки, але продовжує відчувати, обирати та будувати стосунки так само.

Саме тут починається глибша терапевтична робота.

У процесі те, що раніше відбувалося автоматично, поступово стає видимим. З’являється можливість краще розуміти власні почуття та бажання, помічати свої способи захищатися, інакше вибудовувати стосунки й не повторювати те, що більше не працює.

Я не обіцяю швидких змін і не вірю в універсальні рецепти для складного людського життя. Але вірю в роботу, у якій достатньо безпеки для вразливості, достатньо чесності для зустрічі з непростими речами і достатньо свободи, щоб поступово знаходити власні відповіді.

Для мене результат терапії — не «ідеальна версія себе», а людина, яка краще знає себе, розуміє причини власних виборів і має більше внутрішньої свободи обирати, що буде далі, а не лише повторювати звичне.

Особистий аналіз став для мене значно більшим, ніж обов’язкова частина професійної підготовки психолога.

Це був тривалий досвід зустрічі із собою — не лише з тими своїми частинами, які легко приймати, а й із власними суперечностями, вразливістю, страхами та бажаннями.

Психотерапія навчила мене ставити собі запитання, на які не завжди є швидкі й зручні відповіді. Помічати причини власних виборів. Відрізняти свої бажання від очікувань інших. Витримувати невизначеність. Змінювати те, що можу змінити, і приймати те, що не залежить від мене.

А головне — вона дала мені більше свободи залишатися собою у стосунках з іншими.

З часом я зрозуміла ще одну важливу річ: глибока внутрішня робота не обов’язково перетворює нас на когось іншого.

Часто вона, навпаки, поступово звільняє від того, ким ми навчилися бути заради любові, безпеки, визнання чи прийняття.

Цей досвід значною мірою сформував і мою професійну позицію.

Я не вважаю, що психолог знає про життя клієнта більше, ніж він сам. І не бачу своєї ролі в тому, щоб давати готові відповіді або навчати людину «правильно» жити.

Мені цікавіше інше: разом побачити те, що досі залишалося невидимим. Зрозуміти, чому певні вибори, почуття та стосунки повторюються. І поступово створити можливість обирати вже не лише з досвіду минулого, страху чи звички.

Для мене одна з найважливіших цінностей психотерапії саме в цьому — у появі внутрішньої свободи бути автором власного життя.

Не все, що з нами відбувається, ми можемо обирати. Але свобода починається там, де з’являється можливість обирати, що буде далі, а не лише повторювати звичне

Поза професією

Люблю книги, спорт і йогу. Ціную все, що повертає від думок до відчуття тіла, концентрації та присутності в моменті.

Окреме захоплення — стрільба. Для мене це про точність, зосередженість, самоконтроль і вміння бути повністю присутньою тут і зараз.