Як пережити втрату домашнього улюбленця

Це «просто собака»? «Просто кішка»? Ні. Це була любов.

Це було життя поруч. Це була істота, яка стала дуже важливою частиною вашого світу.

Я добре знаю зсередини, як боляче втрачати улюбленця і як часто цьому болю не лишається місця у суспільстві. Я знаю це як психолог – і як людина.

У моєму житті був німецький дог, на ім’я Бренда. Ми провели разом багато років, я виростила її з маленького цуценяти. Її втрата стала раптовим шоком для всієї нашої родини. Це була моя перша втрата…

Я пам’ятаю прощання до дрібниць, пам’ятаю, як важливо було мати змогу сумувати відкрито, прожити цю втрату до кінця.

Сьогодні я хочу підтримати тих, хто саме зараз проходить цей шлях. Ваш біль – справжній. І він заслуговує на увагу та співчуття.

Чому ця втрата така болюча?

Домашні улюбленці – це члени родини. Вони роками живуть поруч із нами, зростають разом із нашими дітьми, зустрічають нас після важких днів, дарують тепло та відчуття безумовної любові.

Наш зв’язок із твариною часто набагато глибший, ніж ми самі усвідомлюємо. Це стосунок, у якому нас не засуджують, не зраджують і не кидають. Саме тому горе після втрати улюбленця буває таким сильним.

І водночас ми часто чуємо у відповідь на свій біль:

• «Це ж не дитина»
• «Купи іншого»
• «Та не перебільшуй»

Таке знецінення викликає сором та змушує приховувати свій смуток, що лише погіршує стан.

Що ви можете відчувати – і це нормально

Горе після втрати улюбленця має багато проявів і всі вони природні:

• Смуток, апатія, відчай.
• Сльози, безсоння, відчуття порожнечі – це нормальні реакції.
• Почуття провини: «Я міг зробити більше», «Я не встигла», «Я прийняв неправильне рішення». Це часта реакція, особливо якщо йдеться про евтаназію. Але найчастіше провина – це форма болю, що шукає винного.
• Злість на себе, на лікарів, на випадок, навіть на улюбленця. І це також нормально.
• Сором через сам факт, що «так сильно страждаєш через тварину». Саме він заважає дати вихід горю.
• Відчуття порожнечі. Іноді світ ніби втрачає кольори.

Ви не «перебільшуєте». Ви горюєте, і це означає, що ви здатні глибоко любити.

Що може допомогти пережити втрату улюбленця

Дозвольте собі сумувати

Не поспішайте «брати себе в руки». Важливо дозволити собі прожити всі емоції, а не приглушити їх. Дайте собі простір для сліз, спогадів, розмов.

Сум – це ціна, яку ми платимо за любов». (Irvin D. Yalom, «Мамине прощання» / «Mother’s Final Passage») 

Ритуал прощання

Поховати, посадити дерево, оформити фотографію, написати листа – усе це допомагає психіці прийняти втрату й завершити гештальт.

У моїй сім’ї є правило: ми завжди прощаємось. У мене троє дітей з різницею в десять років, тож я мама вже 33 роки. І в кожного був свій період прив’язаності, свій пухнастий друг і своя перша втрата, яка вчила ніжності, відповідальності й прощанню. Разом із дітьми влаштовували прощальний ритуал, згадували щось хороше. Це – підтримка, сімейна культура горювання.

Говоріть із тими, хто розуміє

Ваш біль має право звучати. Шукайте тих, хто здатен його розділити :друзів, які самі переживали подібне, або спеціаліста, який уважно вислухає без оцінок.

Пишіть

Щоденник, лист, нотатки – це допомагає структурувати почуття. Напишіть історію вашої дружби. Це спосіб зберегти зв’язок і пам’ять.

Будьте поруч із дітьми

Діти теж переживають втрату і часто не менш глибоко, ніж дорослі. Вони ще не вміють говорити про свої почуття, але відчувають усе. Не знецінюйте їхній біль словами «це лише хом’як».

Поясніть, підтримайте, дайте змогу попрощатися. Це важлива частина їхньої емоційної зрілості.

Як може допомогти психолог

Горе – це природний процес. Але іноді він завмирає. Особливо якщо є незавершені емоції, провина, самотність.

У терапії ми разом:

• Даємо простір кожному почуттю — навіть тому, яке лякає
• Знімаємо внутрішні заборони на сльози, гнів, смуток
• Шукаємо опори й ресурси
• Створюємо безпечний простір, у якому не треба ховати свій біль.

Коли любов залишається з нами

Втрат не уникнути. Але їх можна прожити так, щоб любов залишилася. Якщо ви зараз у стані болю – це не свідчення слабкості, а знак сили вашого зв’язку.

Я працюю з темами горя, втрат, сильних почуттів. У своїй практиці я спираюся на психоаналітичний і гештальт-підходи. Вони допомагають не лише підтримати, а й по справжньому прожити втрату, зберігши любов і відновивши себе.

Запрошую вас, якщо вам важливо не бути в цьому наодинці.

З теплом і підтримкою,

Ірина Чаркіна