Мене звати Юлія, мені 38 років, і я гештальт-терапевт.

Моя професійна діяльність розпочалася з навчання в КНУ імені Тараса Шевченка, де я здобула ступінь магістра психології.

Однак, зрозумівши, що академічної освіти та досвіду в сфері HR недостатньо для глибинної роботи з людьми, я вирішила продовжити навчання в рамках ВОПП ГП (зараз НАГТУ). Саме тут я познайомилася з гештальт-підходом, постулати якого слали моєю життєвою філософією.

Після завершення базової програми підготовки я успішно сертифікувалася, а згодом отримала і акредитацію у статусі гештальт-тарапевта.

Паралельно з основною освітою я пройшла ряд спеціалізацій.

Ці знання допомагають мені глибше розуміти та підтримувати людей, які звертаються до мене за допомогою.

Для мене важливо усвідомлювати свої власні особливості, обмеження і внутрішні труднощі, щоб це не заважало роботі з клієнтами. Тому мій шлях в особистій терапії також є важливою для мене опорою.

Я переконана, що хоча освіта є важливою основою, не менш значущою є особистісна робота самого терапевта. Адже, головним інструментом терапії є не просто набір знань, а сама особистість психолога.

Як і будь-який поважаючий себе спеціаліст, я маю індивідуального супервізора, який підтримує мене в найскладніших моментах терапевтичної роботи. Важливу роль у моєму професійному зростанні відіграють супервізійні групи, конференції та інтенсиви, які надають можливість отримати визнання і підтримку від колег.

Таким чином, мій шлях як терапевта є постійним процесом навчання, самопізнання і розвитку, що дозволяє мені бути максимально корисною для моїх клієнтів.

Свій шлях у власній психотерапії я розпочала ще у 2013 році, але й досі не втрачаю цікавість до себе у цьому процесі.

Якщо коротко, то тільки після терапії я дійсно почала жити.

Тепер я чітко знаю свої кордони, чую свої потреби, поважаю свої переживання.

Знайшла себе в професійному та особистому сенсі.

Зараз я можу відчувати всю повноту життя і, не зважаючи на його недосконалість, іноді почувати себе щасливою.