Привіт! Я - Віка. Я вірю, що в терапії ми працюємо не з «темами» чи «симптомами», а передусім - з людиною. Моя освіта (КНУ ім. Т. Шевченка та 6-річне навчання в Київському гештальт університеті) дає мені міцну базу, а практика з 2021 року — розуміння того, як бережно супроводжувати клієнта на шляху до себе.

З чим я допоможу вам зустрітися та розібратися:

«Я якийсь не такий»: робота з соромом, відчуттям своєї непідходящості, нецікавості чи «недостатності».

Страхи, що ставлять життя на паузу: страх критики, майбутнього або початку нових проєктів.

Кризи сенсів та ідентичності: коли старі цілі більше не драйвують, а нові ще не з’явилися. Хто я зараз і чого насправді хочу?

Пастка «хорошої людини»: як перестати намагатися подобатися всім, виправдовувати очікування та нарешті обрати себе.

Самотність: як навчитися бути з собою в ресурсі або як безпечно виходити до людей.

Творчі затики: страх бути побаченим, складність у відокремленні себе від своїх робіт та бар’єр «брати гроші за творчість».

Шлях «на себе»: допомагаю «перетравити» упередження після найманої роботи та взяти відповідальність за свій професійний шлях.

У роботі я ціную не занадто швидкий темп, щоб ми встигали помічати важливе. Люблю метафори, які підсвічують суть, і гумор, який допомагає проживати навіть найскладніші моменти.

Клієнти приходять з різними запитами, але залишаються завдяки щирому інтересу до власного життя.

Зазвичай я працюю саме в психотерапії, а не в консультуванні, а це - шлях пізнання себе, а не універсальні відповіді на запитання.

Для мене важлива безпечна та чесна взаємодія в клієнт-терапевтичних стосунках. Люблю працювати з тими, хто правда хоче змін у собі, а не в навколишніх.

До психотерапії в моїй голові було багато "мушу" і "треба". І зовсім не було "хочу". До психотерапії було життя з голови, багато планів і незадоволеність усім, що є. Терапія відкрила в мені бажання, відчуття себе, свого тіла, чого я хочу. Я навчилась отримувати задоволення від буденних речей.