Я психолог (КНУ ім. Т. Шевченка, 2019р), гештальт-терапевт (Київський гештальт університет 2018-2024рр)

Безперервну практику веду з 2021 року.

Провідні теми з якими я працюю (це не все, просто дещо, все ж ми працюємо з людьми, а не з темами):

*Сором, відчуття себе не таким, непідходящим, нецікавим

*Страхи. Страх критики, страх майбутнього, страх починати щось і т. д.

*Кризи вікові та екзестенційні. Відчуття, що те, чого хотілось і бажалось раніше, зараз не хочеться і не бажається. І не зрозуміло хто я зараз, який та що мені цікаво

*Бажання бути для всіх хорошим і всім подобатись. Відчуття та думки, що треба робити так, як від мене очікують.

*Самотність. Пошук ресурсу в самотності або бажання вийти із самотності.

*Перехід з найманої роботи в роботу на себе. Тут і страхи, і багато відповідальності. Після довгої роботи в наймі часто треба перетравити купу упереджень, щоб почати успішно працювати самостійно.

*Пошук нових сенсів та опор, проживання різних змін, адаптація до нових умов.

Люди приходять в терапію з різними темами, але залишаються зазвичай з інтересу до себе та своїх процесів. Щоб зустрітись з собою справжнім, повідкидати чужі установки та очікування, позбутись сорому за себе та свої проявлення.

Я багато і успішно працювала з творчими людьми про творчі кризи, страхи бути побаченими, невідокремленість себе від своєї творчості та страхи брати гроші за свою роботу. Якщо Вам це знайомо, запрошую до себе.

В житті та роботі люблю гумор, метафори та не занадто швидкий темп.

До психотерапії в моїй голові було багато "мушу" і "треба". І зовсім не було "хочу". До психотерапії було життя з голови, багато планів і незадоволеність усім, що є. Терапія відкрила в мені бажання, відчуття себе, свого тіла, чого я хочу. Я навчилась отримувати задоволення від буденних речей.