Про мої особисті та професійні цінності...

Ціную свої та чужі кордони, свої – бережу, чужі – навчаю берегти.

Ціную щирі відносини, у тому числі клієнт-терапевтичні. Створюю в них безпеку та затишок.

Ціную та підтримую творчу самореалізацію у своєму житті та роботі, таким чином зберігаючись від професійного вигоряння. Підтримую творчі інтенції своїх клієнтів.

Ціную кожен свій вибір, приймаю весь свій життєвий досвід, особливо помилки, промахи та поразки. Знаходжу у них ресурс.

Тривоги, страхи та фобії також вважаю ресурсом. У роботі допомагаю це зрозуміти та відчути.

Ціную час, бо він є кінцевим ресурсом. Особливо час відпочинку, бо він закінчується ще швидше.

Ціную почуття гумору, воно допомагає пояснити незрозуміле і прийняти неминуче.

Ціную свій будинок за тепло та сусідство з морем. Ціную чоловіка, він у мене п'ятий. Ціную "чоловічу" дружбу з сином, і "дівочкову" - з донькою.

Ціную здатність мріяти та вміння втілювати мрії.

Бути психотерапевтом — означає нести на своїх плечах тягар людських доль.

Щодня я зустрічаюся з людьми, які довіряють мені свої страхи, сумніви та найпотаємніші почуття. Але що робити, коли я сама неідеальна? Коли, сидячи навпроти клієнта, відчуваю власну людську вразливість?

Інколи я помиляюся. Можу не помітити важливий натяк, неправильно витлумачити емоцію або поставити не те запитання. Мій розум, як і в усіх людей, іноді відволікається. Я можу бути втомленою, пригніченою або навіть сумніватися у власній професійній спроможності. Мені хочеться здаватися бездоганною, але чи можливо це?

Я розумію: моя неідеальність — це не слабкість, а джерело сили. Вона вчить мене бути щирою, визнавати свої обмеження і прагнути зростання. Вона нагадує, що переді мною сидять такі ж вразливі люди, і їм потрібен не ідеальний «автомат порада», а жива, співчутлива людина поруч.

Як неідеальна психотерапевтка, я вчуся приймати себе. Моє завдання — не демонструвати досконалість, а створювати безпечний простір, де і мій клієнт, і я можемо бути справжніми. І, можливо, саме це робить нас сильнішими.

Завдяки довгостроковій психотерапії я навчилася жити своїм життям – вибирати те, чого хочу саме я, любити себе за те, що я є, та приймати інших такими, якими вони є. Це зробило мене більш врівноваженою, гармонійною, щасливою та життєрадісною.

Мій особистий: "Жити глибоко. Відчувати щиро. Творити з серця".

Мій професіний: "Поруч, коли важко. Разом — коли час зростати."

Музика, кіно, подорожі.