Я психотерапевт та практичний психолог.

Гештальт-терапевт, тілесно-орієнтований терапевт. Індивідуальний прийом (очевидно і Skype) веду з людьми старше 18 років.

Особистий досвід терапії – понад 300 годин. Продовжую перебувати у щотижневій терапії. Свою роботу веду під регулярною супервізією.

У роботі важливим вважаю враховувати індивідуальні особливості, потреби та структуру кожного окремого клієнта. У зв'язку з цим у роботі використовую різні модальності та підходи.

Вірю в ефективність дбайливої, глибокої та тривалої психотерапії. Особливо цінним вважаю нагоду мати час для себе. Час та місце, де можна бути собою. Коли поряд є людина, з якою можна розділити почуття та переживання, поділитися тим, що болить і бути прийнятою без оцінок та засуджень. Колись я зрозуміла, що важливо знайти людину, яка буде за тебе! Часто першою такою людиною виявляється терапевт. А надалі ви й самі навчаєтесь бути завжди за себе!

Пишу вірші та есе, які можна знайти та почитати за #СтепанченкоСтихия.

Я одружена і мама підлітка.

Психологією я почала займатися 11 років тому. Здобула другу освіту та працювала з дітьми та підлітками. Звичайно ж, мої серйозні особисті зміни трапилися в кризовий і складний рік у моєму житті. Тоді все перевернулося, і я дуже сильно змінилася. Я думаю у житті кожної людини буває такий рік.

Буває такий рік у житті, коли на питання чи все у тебе гаразд, ти чесно відповідаєш: «Все гаразд». Але зовсім забуваєш додавати «...тільки у зворотному». Посміхаєшся ввічливо у відповідь і йдеш відлічувати свій порядок назад.

Буває такий рік у житті.

Коли все гаразд, але помічаєш, що цей порядок тобі більше не підходить. Що влаштований він кимось іншим. Може й дуже значущою людиною у твоєму житті. І як би дорога людина не була тобі, помічаєш, що тепер хочеться інакше.

Буває такий рік у житті.

Коли все старе й перевірене — закінчилося, зносилося, вичерпалося, стало незручним, чи просто вийшло з твоєї моди.

Буває такий рік у житті.

Коли ти нещадно, але частіше з великим болем і смутком позбавляєшся всього цього. І звичайно намагаєшся скласти все в стару валізу. Звичайно, без ручки.

Ось такий рік...

Коли ти опиняєшся абсолютно голою та беззахисною. Розглядаєш свою наготу, як уразливість у дзеркалі і багато плачеш.

Такий рік...

Коли дуже холодно. І треба щось надіти, щоб зігрітися. Але ти вже все викинула і, схоже, треба придбати щось нове.

Такий ось якийсь рік...

Коли розумієш, що потрібно не гарне і щоб стрункіло, а м'яке та зручне. Щоб не втягувати живіт і всю себе. Не стояти ледве дихаючи випрямивши спину, а щось легке, гладке, може навіть в'язане та затишне. Таке, ніж відчувати це у собі тягарем зобов'язань, але почуватися у цьому. І навіть не важливо, щоб красиво. Головне, щоб відчувати добре. А ще краще поки що нічого не купувати. Зачекати. Поки з'являться сили, але їх поки що немає.

Такий ось особливий рік...

Коли потрібна допомога іншого.

Коли чекаєш, що поряд буде хтось близький та безпечний.

І він буде - за тебе!

Він підійде до тебе тихенько ззаду і укутає своїм пледом.

Послухає.

Зрозуміє.

Може навіть покладе спати.

А сам нікуди не піде, а лежатиме поряд.

Стільки скільки потрібно саме тобі!

Буває такий рік у житті.

Коли розумієш про себе начебто заново.

Розумієш, що складно відрізати та обривати складно.

Забувати складно та складно просто викреслювати.

Не згадувати складно і наважитися складно.

Складно колись швидко, особливо складно, коли це чуже «швидко» і ти не можеш це контролювати. Та що там, ти навіть просто не встигаєш. Тому що в тебе в такий рік все в рапіді та на повторі. Така швидкість, така швидкість — важлива! Щоб змогти відчути.

Саме цього року...

Розумієш, що ти взагалі не можеш і не хочеш контролювати. Розумієш, що тепер хочеш довіряти, а ще більше — довіритися. Але і це поки що складно і рано.

Важко йти. Складно не відступати назад на два кроки, щоб постояти, похитатися, і потім повільно починати рухатися.

Важко не сумніватися.

Не прощати – складно.

Важко прощатися.

Не любити – складно.

Продовжувати любити ще складніше.

І практично неможливо не писати.

З «легко» цього року в тебе тільки старе та перевірене — сльози, скандал, салат та капелюшок.

Може, завтра цей рік закінчиться.

І почнеться інший. Твій.

Мій рік, а разом з ним і все інше та МОЄ життя почалися після психотерапії.