Психологія справді не може чесно гарантувати людині «це назавжди» або «це ніколи не зміниться». Навіть дуже стійка закономірність не перетворюється на абсолютний прогноз щодо конкретної людини.
Але мені здається, тут є ще один, можливо, важливіший для Вас рівень питання.
Коли людина каже: «Це не моя людина», «мені з ним стабільно некомфортно», «я не відчуваю потягу», вона не обов’язково робить онтологічне твердження про майбутнє. Вона може описувати свій досвід тут і зараз, який на цей момент є достатньо стійким.
І тоді питання може звучати не «Чи буде це так назавжди?», а:
«Чи достатньо мені того, що я відчуваю це зараз, щоб зробити певний вибір?»
У позитивній психотерапії ми могли б подивитися на це ще ширше. Почуття — це не вирок і не остаточна істина про іншу людину. Але водночас почуття є важливим повідомленням про самого себе.
Тому мені цікаво було б запитати Вас:
— Що для Вас зміниться, якщо Ви будете точно знати, що це почуття не назавжди?
— А що зміниться, якщо Ви будете знати, що воно може залишитися таким самим ще багато років?
— Чому Вам настільки важливо отримати відповідь саме про «назавжди»?
— Це прагнення до наукової точності чи, можливо, потреба отримати певність перед важливим рішенням?
— Якщо Ви не можете знати майбутнє на 100%, то на що Ви можете спертися сьогодні?
— Чи може бути достатнім: «Я не знаю, що відчуватиму через десять років, але зараз мені з цією людиною некомфортно»?
Чи обов’язково знати, що щось назавжди, щоб дозволити собі до цього ставитися серйозно?
Можливо, саме тут і проходить межа між науковим твердженням та життєвим рішенням: психолог не може чесно сказати Вам «це точно ніколи не зміниться», але він може допомогти Вам дослідити, що Ви вже знаєте про себе, чого потребуєте, що для Вас важливо і який вибір відповідає Вашому теперішньому життю.
Якби Вам дозволили більше не шукати гарантії, що Ваші почуття «назавжди правильні», а просто довіритися тому, що Ви відчуваєте зараз, — що б Ви дозволили собі зробити або не робити?
