Анастасія П.

Я люблю людей, дітей, тварин і творчість. Я ціную життя та можливість проживати його усвідомлено й змістовно.

Упродовж життя я багато уваги приділяю розвитку якості стосунків і особистісному розвитку. Для мене важливо не просто рухатися вперед, а краще розуміти себе, інших і те, як ми будуємо своє життя та взаємодію з людьми. Саме цей інтерес багато років тому привів мене до психології й залишається важливою частиною мого професійного шляху.

Я ціную людську індивідуальність і в кожній людині намагаюся помічати її внутрішню силу та потенціал. Вірю, що навіть у складних періодах життя важливо не втрачати можливості бачити не лише труднощі, а й те, на що можна спертися щоб пройти свій шлях.

У терапевтичній роботі для мене важливо створити психологічно безпечний простір, у якому людина може вільно проявляти себе, говорити про складне та не боятися осуду. Я не прагну давати готові відповіді на всі запитання чи нав’язувати власне бачення. Мені важливо разом із клієнтом досліджувати його досвід, краще розуміти те, що відбувається, і знаходити власні рішення.

Орієнтуюся на індивідуальність та унікальність досвіду кожного клієнта. Щирість, довіру та повагу вважаю фундаментом терапевтичних стосунків.

У спільній роботі для мене є принциповими конфіденційність, безоцінність, уважність до особистих меж, підтримка та професійна відповідальність.

Якщо запит стосується дитини:

• Перша зустріч проводиться індивідуально з одним з батьків.

Формат співпраці визначається індивідуально для кожної сімʼї, залежно від запиту, та потреби в батьківських зустрічах.

Чому я працюю саме так?

Дитина є частиною сімейної системи, тому зміни відбуваються не лише під час зустрічей у кабінеті, а й у повсякденному житті. У роботі з дітьми батьки є важливими, а в окремих випадках — ключовими учасниками терапевтичного процесу.

Я працюю не лише з поведінкою чи емоціями дитини, а й з умовами, у яких вона зростає.

Перша консультація з батьками допомагає краще зрозуміти історію розвитку дитини, особливості сімейної ситуації та сформувати індивідуальний план роботи.

Подальші зустрічі з батьками дають можливість відстежувати зміни, своєчасно коригувати рекомендації та підтримувати перенесення результатів терапії у повсякденне життя дитини.

• Для якісної та результативної роботи рекомендовані регулярні зустрічі з батьками (щонайменше 1–2 рази на місяць), під час яких ми обговорюємо динаміку, труднощі та подальші кроки підтримки.

Ефективна допомога дитині передбачає співпрацю з батьками. Якщо батьки не готові брати участь у консультаціях та підтримувати терапевтичний процес, я залишаю за собою право переглянути доцільність подальшого супроводу або рекомендувати інший формат допомоги.

Психотерапія для мене — це передусім простір, у якому можна бути собою, не боячись осуду, поспіху чи необхідності відповідати чиїмось очікуванням.

Власний досвід особистої терапії допоміг мені глибше зрозуміти, наскільки важливо бути почутим і прийнятим саме в той момент, коли особливо складно. Він також навчив мене не шукати швидких відповідей там, де людині спочатку потрібні безпека, контакт і можливість поступово розібратися у власних переживаннях.

У роботі я не прагну «виправити» людину чи змусити її швидше змінитися. Мені важливо разом із клієнтом досліджувати те, що відбувається, помічати його потреби, почуття та внутрішні ресурси й поступово знаходити те, що може стати опорою.

У роботі з дітьми це особливо важливо. За поведінкою я намагаюся побачити потребу, переживання та спосіб, у який дитина намагається повідомити про свій стан. Тому для мене терапія — це не про те, щоб змусити дитину бути «зручною», а про створення стосунків, в яких вона може відчувати себе зрозумілою та розвиватися.

Я вірю, що зміни стають можливими там, де є достатньо безпеки, прийняття, контакту і простору для власного темпу.

«Усе починається зі стосунків.»

«Побачити дитину за її поведінкою.»

«Зустріти дитину там, де вона є, і допомогти їй рухатися далі.»

Стенлі Ґрінспен

Дитину потрібно зустріти на її актуальному рівні розвитку, увійти в її світ і вже через стосунок розширювати її можливості.

Теплий емоційний контакт є фундаментом, на якому розвиваються комунікація, мислення та навчання.

Я не змушую дитину змінюватися — я створюю простір, у якому вона може зростати.

Творчість