Навіщо потрібен психолог? Розбираємо проблеми дитинства і не тільки

У певний момент багато хто замислюється: а навіщо взагалі йти до психолога? Якщо проблеми не здаються «критичними», а життя ніби йде своєю чергою, то потреба в терапії може сприйматися як зайва.

Але робота з психологом — це не лише про кризи та біль. Це про турботу про себе, можливість краще зрозуміти свої почуття й потреби, а також знайти нові способи будувати життя в гармонії з собою та оточенням.

Причини з дитинства, які впливають на вас дорослих

Є поширений вислів «усі проблеми з дитинства». Наше дитинство справді впливає на нас і наше самопочуття в теперішньому. Яким саме чином і як це можна змінити — можна з’ясувати в роботі з психологом.

Я часто стикаюся з тим, що люди недооцінюють цей вплив і не розуміють, наскільки травматичними можуть бути ситуації в дитинстві, і в дорослому віці думають, що з ними щось не так. Це відчуття часто і приводить до потреби в самоаналізі.

Дуже часто люди знаходять виправдання або вважають себе самі винними в тому, що до них застосовували будь-який вид насильства.

Далі я перелічу поширені варіанти несприятливих подій у дитинстві, які могли відбитися на вашому стані в дорослому віці.

1. Фізичне й психологічне насильство в сім’ї. Або ви були свідком насильства.
2. Високі вимоги батьків у навчанні, спорті, у виконанні домашніх обов’язків. Ця ситуація також впливає на дитину, а згодом на дорослого несприятливим чином. Це як заслужити любов. І батьки не визнають власних вигод, а кажуть, що все це заради майбутнього дитини. Але для дитини важливий турботливий і приймаючий батько/мати.
3. Психічні розлади у батьків.
4. Розлучення або втрата. Розлучення є сильним стресом. Навіть якщо батьки переймаються і думають у цей момент, як поговорити про це з дитиною. Добре, коли кажуть їй, що вона важлива, і що вони спілкуватимуться з нею так само, як і раніше. Але найчастіше батьки налаштовують її проти одного з батьків або забороняють спілкуватися.
5. Інцест або сексуальне насильство з боку інших дорослих або дітей.
6. Дитину віддавали на виховання, особливо до трьох років. Це є втратою значущого близького. Тієї людини, з ким формується прив’язаність. На жаль, раніше часто віддавали дітей до бабусь. Надалі це впливає на відчуття безпеки, довіру та прив’язаність до інших людей.
7. Жертовність батьків. Як правило, один із батьків часто скаржиться і постійно страждає. Обов’язково присутній хтось, хто грає роль «поганого», «егоїста» тощо. Дитина, сама того не розуміючи, стає рятівником або сенсом життя батька/матері. Її мотивацією стає зробити щасливим батька/матір, щоб він/вона перестав(ла) страждати. Звісно, це не виходить. Як правило, без роботи з психологом і глибокого самоаналізу людям так і не вдається побачити цю роль. Такі люди схильні до почуття провини. У такій ситуації часто трапляється, що самому не вдається побудувати міцні довірливі стосунки, але при цьому парадоксально зберігаються близькі стосунки з батьком/матір’ю.
8. Дитина стає батьком/матір’ю для молодших дітей. Їй призначається відповідальність, яка не властива дитячому віку. Часто в таких випадках дітей ще й карають за те, що вони погано дивляться, наглядають тощо.

З яких ще причин потрібен психолог? Мій клієнтський досвід

Протягом тривалого часу я не лише працюю психологом, але й сама є клієнткою.

І для мене особиста терапія є величезним ресурсом.

Можу з упевненістю сказати, що це передусім турбота про себе, можливість бути почутим і не отримати у відповідь експертну думку чи пораду.

Це спосіб саморозвитку. Кожна зустріч для мене — це цінність і можливість відкривати в собі щось нове. Досі дивує, який внутрішній потенціал є в кожній людині.

Терапевтичні стосунки унікальні, вони можуть давати саме те, що потрібно вам, і для кожного це може бути щось своє. Увага, прийняття, повага до особистих меж, безпека у стосунках. Психолог може показати, яким звичним способом ви зупиняєте себе в тому, щоб досягти бажаного. Але саме те, що потрібно вам, а не іншим, навіть дуже близьким людям.

До психолога часто звертаються в кризі або коли стикаються з проблемою, яку важко вирішити самостійно. Або ж коли людина переосмислює своє життя і розуміє, що хоче жити по-іншому, але як — ще не зрозуміло, просто в даний момент важко.

Також можна все життя бути ображеним на своїх батьків, а можна обрати інший напрям. І це робота над собою, це спосіб брати відповідальність у свої руки.

Для мене це спосіб сміливий і думаю, що для багатьох є ризикованим. Але з власного досвіду можу сказати, що я б не проміняла цей досвід ні на що інше.