…трохи про принципи та правила в роботі… 🤍

…Давай розплющимо одне одному очі…

Якщо Ти в моєму просторі, дотримуйся принципу — це взаємний процес!

📚 Готова розділити Твою біль ... бути поруч у найскладніших подоланнях ... пам'ятай завжди, я - не для того, щоб Тебе засуджувати, оцінювати, критикувати, або давати поради ... ні, я в твоєму просторі, щоб показати Тобі, в чому Твоя особливість, Твоя унікальність ...

Уперше я пішла до психотерапевта, коли вже сама вчилася на психотерапії. Я хотіла побути в ролі клієнта, перш ніж починати практику. Так почалася моя власна психотерапія, яка тривала 2 роки, це були індивідуальні сеанси з психотерапевтом, групові заняття. Я вміла якось справлятися зі своїми проблемами, але коли прийшла на сеанс, треба було розпаковувати всі свої ящики, куди я міцно запаковувала свої емоції. Особливо мені це допомогло дивитися на життя не з позиції — очікувань, а з ситуації - що можу зробити, щоб покращити якість життя, що можу зробити, щоб змінити те, що мені не подобається. Моя власна психотерапія навчила мене тому, що в своєму житті я контролюю, чим керую, на що можу вплинути й на які ситуації не можу впливати. Головне, що я зрозуміла для себе: мої очікування про те, якими мають бути інші, це мої проблеми, а не їхні. Це був мій шлях до самостійного, незалежного і вільного життя, коли ти радієш кожній можливості - прокинутися вранці і побачити сонячні промені, випити запашної кави й прогулятися у парку. Навчило мене цінити близьких, вибудовувати комунікацію через я-повідомлення, без претензій, образ. Завдяки розумінню, що образа може стосуватися мого минулого, я не накручую себе, а можу допомогти собі. Психотерапія допомогла мені навчитися вільно проявляти себе, приймати свої недосконалості та лояльно ставитися до помилок. Тільки завдяки роботі з психотерапевтом, побудові стосунків, я отримала можливість дорости, сепаруватися й відчути себе окремою людиною, яка має право на існування, якщо навіть це не підходить батькам, партнеру. Також, власна психотерапія дала мені можливість відчувати своє тіло, цілісно! Це розуміння того, що мої думки, емоції єдині, а не голова окремо від тіла. Й найголовніше- це можливість робити помилки, навіть якщо життєва ситуація складається не по плану, не так я хочу — приймаю те що є і дію. Дію до кращого, до змін, до розвитку. Це дає легкість, насолоду й радість від того, що я є! Відчуття світу й його різноманіття! Власна психотерапія- це про любов, турботу й піклування! Це про дисципліну й відповідальність! А ще, про вдячність за кожен день, кожну посмішку впродовж дня. Про впевненість у тому є віра в інших людей, Довіра до себе. Такий був мій шлях тернистий до усвідомлення, що хочу й можу бути психотерапевтом. Зараз, мені здається, до терапії ставляться як до профілактики й того, що може підтримувати якість життя. Тому що вже майже кожен звертається до психолога. Завдяки популяризації психотерапії люди стали більш свідомими- вони не очікують, що психотерапевт «полагодить» за п’ять сеансів, а натомість готові досліджувати себе. Психотерапія пробуджує чутливість до себе, партнера. Я почуваюся живою поруч із іншими. Для мене це було досить цікавий досвід. Саме психотерапевтичний досвід дав більше навичок усвідомлення, рефлексії, ретроспективно легше визнавати свої помилки чи перегини. Дуже важливо потім думати, що сталося, чому так сталося, яка моя роль у цьому, яка роль іншої людини. Це полегшує життя як в партнерських взаємостосунках, так в робочих процесах. Терапія показала мені, що завжди є альтернатива, вибору і це дало відчуття свободи, бо ти більше не повинна вписуватися в межі переконання, чиїсь потреби, а перш за все враховую свої потреби. З дитинства вчать і говорять про те, що треба робити правильно, але психотерапія, навчила й думати правильно. Розуміння вибору, альтернативи дає можливість бути більш гнучким. Те, що я можу аналізувати свої емоції, не означає, що мене нічого не зачіпає, не ображає та не злить, просто я намагаюся обходитися з цим більш екологічним способом - і цей основний принцип, також дала мені власна терапія.