Я зі школи мріяла бути психологом, тому у 17 років поїхала з дому та вступила до іншого міста до університету. Мене дуже захоплювала практика, лекції були досить нудні та не цікаві, напевно, тому моя вчена кар'єра не склалася, хоча мені пропонували кілька разів зайнятися дисертацією, не моє.

Після ВНЗ за спеціальністю я не працювала, опанувала ще кілька професій, вийшла заміж, народила сина. Сім'я на якийсь час була моєю основною роботою. Потім кілька років навчання та моя цікава подорож у світ гештальт терапії.

Зараз веду індивідуальні прийоми, але не тільки. Я люблю групову терапію, а також психологічні ігри (маю авторські розробки та права на них).

Ще я організатор великого психологічного фестивалю Фарби Життя, який проходить у Миколаєві 1-2 рази на рік.

У психотерапію прийшла свідомо вчитися. Серед усіх напрямків обрала гештальт терапію, мені подобалися викладачі та підхід до клієнта.

Сама я за час навчання пройшла більше 100 годин особистої терапії, хоч мені спочатку здавалося, що зі мною все гаразд. Але поступово заглиблюючись у дослідженні себе, я розуміла, скільки роботи ще попереду. Завдяки особистої терапії моє життя стало яскравішим, насиченішим. Я почала краще розуміти себе, свої можливості, почуття, кордони, свої можу і хочу, навчилася відмовляти без докору совісті, відстоювати свої інтереси та бажання. Якби я мав вибір йти в терапію або не йти, я вибрала б знову цей складний процес терапії, я вдячна своєму психотерапевту за світло, яке вона допомогла запалити.