Мary, у ВАших словах відчувається, скільки сил забирає робота. Наче ви опинилися між "залишатися важко" і "щось змінювати-немає сил". Але й на себе й життя поза роботую сил не залишається..
Ви пишете про необхідність "продавать себе знову, як супер-спеціаліста". Мені хочеться сказати, у просторі психологічної допомоги, не потрібно бути суперспеціалісткою,доводити комусь свою цінність і "давати результат". Можна приходити втомленим і розгубленим, навіть без розуміння, що тобі хочеться..
Я б запропонувала, почати з того щоб разом розібратися, що саме найбільше і як давно виснажує, іщо може дати хочь трохи полегшення. Рішення що до роботи можна шукати поступово, маленькими кроками, з урахуванням сил і потреб.
Працюю з виснаженням і апатією та втраьою опори, якщо ВАм відгукується мій підхід-запрошую на зустріч. Почнемо з найважливійшего.