Я живу, працюю та волонтерю в Києві.

Маю сина підлітка.

В терапії з 2009 року.

В психотерапію прийшла з бізнес-тренерства (це теж мені подобається).

Закохана в арттерапію, і зараз, під час війни, багато використовую її у своїй практиці.

Мені цікаві люди. Подобається з ними працювати і допомагати. Інколи цей процес виглядає як "пробирання крізь терніі" до чогось кращого, приємнішого.

Психотерапія - це точно не кайфушечки. Це про зміни, про біль, про пізнання себе в тих закоулках буття, про які іноді краще б не знав.

Терапія це спосіб життя. Життя яке ти обирає сам чи сама, більш усвідомлене, і за яке несёшь сам відповідальність.

В кількох речення не можливо описати.

Якщо в двух словах, то:

Я розумію себе, чого я хочу, і як та чого не хочу, покращилося відношення до себе, поліпшилися (з часом) відносини з близькими.

Я "за" жити в задоволення.

Читання, танці, малювання, прогулянки.