Вітаю! Я дитячий сімейний психолог.
Спробуйте розділити «стан» і «присутність»
Головна пастка провини це думка: «Якщо я була в розпачі / тривозі / без сил, значить, мене не було поруч».
Важливо відокремити ваш тодішній емоційний стан від вашого факту буття мамою:
Ви могли не відчувати ейфорії, але ви годували, заколисували, тримали на руках, реагували на плач.
Ваша дитина сприймала не ваше «ідеальне уявлення про материнство», а ваше реальне тепло, ваш запах, ваш голос.
Психологія називає це концепцією «достатньо хорошої матері» (за Д. Віннікоттом): дитині не потрібна ідеальна мама з картинки, їй потрібна жива мама, яка просто є поруч і задовольняє її базові потреби в міру своїх тодішніх сил.
Також є моливість в терапії або ж спробуйте самі таку практику «Переспрямування фокуса» (Рефреймінг по іншому)
Коли розум повторює думи про «втрачений час», він працює як фільтр, який вирізає всі світлі моменти. Щоб змінити цей фокус, спробуйте виконати практичну вправу:
Знайдіть матеріальні свідчення: Візьміть декілька фотографій чи відео тих перших місяців. Подивіться на них не крізь призму того, що ви відчували всередині, а крізь призму того, що бачила дитина.
Подивіться очима дитини: На фото дитина спить на ваших руках? Вона дивиться на вас? Вона тепло вдягнена? Вона в безпеці? Для неї цей час не був втраченим. Для неї це був час, коли весь її світ складався з вас, і ви в цьому світі були.
Важлива також легалізація та оплакування втрачених ілюзій
Біль виникає тоді, коли є розрив між «як мало бути» (ідеальний образ материнства) та «як відбулося насправді».
Визнання того, що любов це дієслово
Почуття можуть заблокуватися від утоми чи стресу, але турбота це і є любов у дії.
Якщо ви вставали вночі, коли не було сил; якщо тримали на руках, коли самі хотіли плакати; якщо шукали рішення, як полегшити стан дитини — це і була ваша любов. Вона просто мала вигляд не посмішок з реклами, а тихої, щоденної витривалості. Запрошую на консультацію. Запрошую на консультацію.
