У професійну психологію я прийшла у досить дорослому віці, після 30-ти, зі сфери викладання та з дипломом з економічної спеціальності. Головною причиною цього стали особиста криза та переживання на певному етапі життя. За своєю природою, я людина досить стійка, життєрадісна, допитлива, чутлива і цілеспрямована, здатна чітко формулювати свої бажання і говорити про них відкрито. Досвід дорослішання у батьківській сім'ї також сформував чималий внесок у цей образ себе. Однак, всього цього виявилося недостатньо для того, щоб почуватися затишно, справлятися з поточними викликами і відповісти собі чесно на питання, що виникають. Начебто, у цьому «пазлі» не вистачало дуже важливого елемента чи навіть кількох, які поєднали б усі життєві здобутки, пріоритети, переконання, цінності.
Для мене, свого часу, цими ключовими елементами стали навички усвідомленості та розвиток емоційної чутливості. Саме вони стали нитками, що зшивають індивідуальну реальність – внутрішню та зовнішню. Місцем, де це сталося, стала психотерапія.
Поряд з іншою людиною навпаки, в діалозі, в спеціально організованому місці стало можливим впізнавати себе різну: згодом довіряти, говорити про втрати та розчарування, просити про допомогу, вчитися покладатися на іншого та вибудовувати внутрішні опори, розпізнавати емоційні стани, будувати стосунки, проживати і переживати різні відтінки почуттів. Змирятися з втратами і шукати нові сенси. А ще зупинятися, коли внутрішні ресурси вичерпуються, вчасно піклуючись про себе. Все перераховане та багато іншого, і є для мене придбаннями в терапії – для життя та заради автентичного життя.
Як спеціаліст працюю з різними темами, які прожила в особистому досвіді сама і ті, що приносять клієнти. У нинішній ситуації невизначеності часто звертаються із запитом тривоги й у пригніченому депресивному стані, розгубленості від втрати вектора руху, в емоційному виснаженні, зі страхами та фобіями, з питаннями вікових криз та кризами у відносинах.
Мати справу з особистим вибором доводиться часто й багато, проте переживати його стало цікавіше та менш болісно, ніж цього вимагає ситуація. Між страхом та цікавістю у прийнятті рішення лежить видимий міст – готовність ступити на невідому територію та персональну відповідальність за авторство свого життя!