Свого часу я прийшла до психології не лише як до професії, а як до способу по-новому подивитися на власне життя. Це був шлях, який навчив мене слухати — не тільки інших, а й себе: свої emotions, реакції, межі.
Психологія навчила мене приймати недосконалість — свою і чужу. Я перестала шукати «правильні» відповіді на все і навчилася бути в контакті з невизначеністю, з процесом, а не лише з результатом.
Робота над собою через терапію та навчання дала мені глибше розуміння того, як влаштована людська психіка, як формуються наші патерни поведінки, страхи, звички реагувати. Це знання стало для мене інструментом не контролю, а turbot — про себе і про тих, з ким я працюю.
Сьогодні я приношу в терапію не лише професійні знання, а й особистий досвід трансформації. Я вірю, що зміни можливі, тому що пройшла — і продовжую проходити — цей шлях сама.