Я шукала свого терапевта дуже довго. Була велика кількість спроб, і я розумію наскільки складно дати цьому шанс ще раз. Ще раз йти по платформам, гортати сторінки, знову розповідати те саме, знову платити за це і сподіватися, що зараз це саме той, що в серце.
Але свого часу я таки знайшла.
Не дивлячись на те, що я завжди мала високий рівень саморефлексії, терапія навчила мене не лише розуміти, чому я щось відчуваю чи роблю, а й залишатися поруч із собою в моменти, коли пояснення вже не допомагають.
Мій терапевт потрібен мені не для того, щоб розповісти, «як правильно жити». Він потрібен, щоб я могла подивитися на себе очима людини, яка не залучена в моє життя, не має власних очікувань щодо мене і може помітити те, що я сама через свою залученість не бачу.
Терапія не зробила мене людиною без проблем. Вона зробила мене людиною, яка краще розуміє себе, свої межі, свої потреби й відповідальність за власний вибір.
І, мабуть, найважливіше- я перестала сприймати саморефлексію як кінцеву точку. Бо зрозуміти себе- це ще не означає змінити спосіб, у який ти живеш.