Любов К.

Мене звати Любов Кім. Я психолог, магістр психології та акредитований гештальт-терапевт. Психотерапевтичну практику веду з 2019 року.

Маю спеціалізації з клінічної психології, роботи з психосоматичними розладами в гештальт-підході, ведення терапевтичних груп та міжкультурної компетентності. Наразі продовжую навчання на супервізора.

У роботі для мене важливі уважність до індивідуального досвіду людини, щирість, повага та можливість створити безпечний простір, у якому можна досліджувати себе без тиску й оцінювання. Я бачу психотерапію не лише як роботу із симптомами, а як можливість краще розуміти себе, свої потреби та спосіб будувати стосунки з іншими.

Маю також власний досвід життя в іншій країні, тому тема еміграції, зміни культурного середовища та пошуку відчуття приналежності мені добре знайома не лише професійно.

У терапії я насамперед слідую за клієнтом — за тим, що він приносить на зустріч і що для нього є важливим у цей момент. Я слухаю, ставлю запитання, іноді повертаюся до тем, які вже звучали раніше, ділюся своїми спостереженнями та гіпотезами. За потреби можу запропонувати експеримент, але він завжди залишається запрошенням, а не обов’язковим завданням.

Для мене терапія — це спільне дослідження. Я звертаю увагу не лише на те, про що говорить людина, а й на те, як вона про це говорить: на паузи, зміни темпу, тілесні реакції, почуття та на те, що відбувається безпосередньо між нами під час зустрічі.

У контакті для мене важливі безпека, щирість, відсутність оцінювання та повага до меж. У терапії можна мовчати, сумніватися, не знати відповіді й не погоджуватися зі мною. Мені важливо, щоб у клієнта залишалася свобода власного погляду та власного темпу.

На першій зустрічі ми знайомимося, говоримо про те, що привело людину в терапію, її очікування та актуальну життєву ситуацію. Мені також важливо зрозуміти, наскільки людина зараз почувається в безпеці, як вона спить, чи має підтримку та які ресурси доступні їй у повсякденному житті. Чітко сформульований запит на початку не є обов’язковим — він може поступово проявитися в процесі нашої спільної роботи.

Я не даю обов’язкових домашніх завдань. Іноді можу запропонувати щось поспостерігати, спробувати або дослідити між сесіями, але клієнт сам вирішує, чи хоче він це робити.

Мій особистий досвід психотерапії можна описати як довгий і захопливий шлях, у якому є місце не лише відкриттям, а й труднощам та болю. Проживання цього досвіду водночас звільняє й збагачує мене. Цей шлях веде мене до більшої автентичності, внутрішньої свободи та життєстійкості.

У психотерапії я дедалі краще пізнаю себе, свої почуття, потреби, можливості й обмеження. Це допомагає мені знаходити більше внутрішньої рівноваги та ставитися з більшою емпатією як до себе, так і до інших.

Життєстійкість допомагає мені витримувати невизначеність, приймати те, що я не можу змінити, і водночас помічати, на що я все-таки можу впливати. Вона спонукає мене активніше бути присутньою у власному житті, робити вибір і більше відчувати його повноту та задоволення від нього.