За описом стан може бути пов’язаний із наслідками сильного стресу та психологічної травми. Точний діагноз може поставити лише лікар, але симптоми можуть нагадувати поєднання ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), депресивного та тривожного стану. Також інколи на фоні сильного стресу з’являються підозри на кшталт «мене прослуховують» — це може бути проявом перевантаження психіки.
Характерна ознака — хвилеподібний перебіг: загострення після стресу і часткове покращення. Це типово для травматичних розладів.
Насторожують такі симптоми: вона перестає справлятись із побутом і дитиною, часто плаче, має сильну тривогу, виснаження, знецінення себе («я нікчема»), а також підозри щодо інших людей. Це означає, що стан уже виходить за межі самостійного відновлення і потребує професійної допомоги.
Родині важливо не сперечатись із її страхами і не доводити, що «це неправда». Краще говорити:
«Ми бачимо, що тобі страшно», «ми поруч», «давай подумаємо, як тобі полегшити стан», «тобі зараз дуже важко».
До лікаря варто підводити м’яко: не «тобі потрібен психіатр», а «давай перевіримо тривогу і сон», «звернемось до лікаря, щоб стало легше». Можна почати з сімейного лікаря або невролога, щоб зменшити страх.
Якщо вона відмовляється — можна самостійно записати консультацію і запропонувати супровід, подаючи це як турботу, а не лікування.
У побуті важливо: стабільний режим сну і їжі, мінімум конфліктів, зменшення навантаження, більше спокійної присутності.
Термінова допомога потрібна, якщо з’являється повна безсоння кілька днів, різка неадекватна поведінка, дезорієнтація або посилення переконань переслідування.
Загалом це схоже на стан нервової системи, яка після травми «застрягла» в режимі постійної тривоги і реагує загостреннями на стрес.
