Ми всі переживаємо втрати різних рівнів тяжкості. Будь-яку втрату - розставання чи смерть коханої людини, розлучення, завершення дружніх, ділових чи любовних відносин, зміна роботи, зміна колишнього способу життя, можливостей, звичного уявлення про себе і свої якості, місця проживання, навіть втрату коханої, емоційно значущої для нас речі, - наша психіка повинна переробити, відгорювати. У сучасному світі пануючого «позитиву» існує негласне (або озвучуване прямо) неприйняття складних емоцій, які не приносять задоволення – печалі, гніву, агресії, пригніченості.

Робота горя – це внутрішня діяльність зі совладання зі втратою, яка виконується нашою психікою, і та, що полягає у визнанні реальності втрати, що відбулася, а також поступового вилучення вкладеної нами психічної енергії (любові, прихильності, уваги, душевних сил) з образу втраченого об'єкта в нашій душі та поверненні її у власне "Я", у свою особистість. Втраченим об'єктом може бути як кохана людина, так і те, що було нам дорого, з чим ми себе пов'язували – наприклад, місце проживання, робота, улюблена справа, батьківщина, наші ідеали, вірування тощо.Цей процес супроводжується сильним душевним болем, що виникає через «прорив» наших психічних захистів (умовно кажучи, фільтрів, через які ми дивимося на світ і які бережуть нас від визнання неприємних і нестерпних фактів реальності), а також через сильне розчарування у тому, що надія на повернення втраченого здійсниться.Після закінчення роботи горя, після закінчення терміну горювання, вилучена енергія повертається назад в "Я", що дає можливість вкладати її в нові об'єкти, нові відносини, нову діяльність.