Моє “бути” як терапевтки починається з мого власного досвіду.
Я довго шукала слова, щоб описати, як терапія вплинула на мене. Але щоразу повертаюсь до одного — це спосіб життя.
Це простір, де я навчилася бути собою, змінювалася, вчилася витримувати, бути опорою — і будувати опору в собі.
Це мій найцінніший вклад у себе, у свій розвиток, у свою особистість.
Моє життя дуже насичене.
Я обожнюю подорожі — вже побачила 39 країн.
Працювала на різних позиціях і маю досвід керівництва: я — екс-генеральна директорка.
Маю глибокий досвід відкриттів, змін і внутрішніх рішень.
Водночас я проживала глибокі трансформації.
Онкологія. Розлучення. Переїзди з країни в країну. Досвід окупації. Зустріч з болем і страхами.
Я знаю, що таке стояти на межі життя і смерті. І не просто вистояти — а продовжити жити.
Я не виживаю — я живу.
І саме тому моє “бути поруч” — не з книжки, а з досвіду. Того самого, де стикаєшся з темрявою — і знаходиш у собі світло.
Коли страшно, коли темно, коли самотньо — я можу тримати простір, витримувати глибину і супроводжувати в найважливішу подорож — до себе.