У психотерапії може бути багато цілей, але для мене одні з головних полягають у зміцненні життєстійкості, розвитку вміння створювати та підтримувати осмислені відносини (з собою, з іншими, зі світом), знаходження пропорції між свободою та відповідальністю, щоб прийти до життя, яке дійсно хочеться жити. Активно перебуваючи у своєму житті, я навчуся вибирати найкраще з можливого в даний момент. Не завжди простий, але точно захоплюючий процес самопізнання розширює мої знання про те, якою є ця людина, з якою я житиму все життя. Адже стосунки із собою – це найдовші стосунки у нашому житті.
Терапія не зміцнює захисту, а допомагає ставати стійкішим. Розвиваються нові способи взаємодії зі світом, більш щирі та чесні відносини із собою та іншими. З'являється можливість подивитися ширше на ситуацію та робити вибір із внутрішньою згодою. Замість вивчених реакцій з'являються нові способи дій, із якими приходить відчуття більшої свободи.
Психотерапія, особливо екзистенційна, зміцнює мужність і здатність не оминати "гострі кути", а зустрічатися зі складнощами і дивитися в очі життєвим викликам. А в тих ситуаціях, де доводиться стикатися з неминучим (втрата, криза, глухий кут), терапія залишається гаванню, де я продовжую черпати сили, приймати свої обмеження, але й знаходити межі своєї участі. Психотерапія також навчила мене частіше дивитися на симптом не як проблему, яку потрібно обов'язково усунути, бо як на авторський слід у картині власного життя.
Особисту терапію проходжу з 2016 р. дотепер.