Чому я обрала саме психологію?
Це не було раціональним вибором — скоріше, я впізнала себе в цьому.
Мене завжди цікавило, що відбувається з людиною всередині: як формується біль, чому ми залишаємося там, де нам погано, чому любов може одночасно давати життя і руйнувати.
Я рано побачила, що зовні люди можуть виглядати “нормально”, але всередині проживати дуже складні стани — і часто залишатися з цим наодинці. Бачила, як люди змушені ховатися — від інших і навіть від себе. Бо якщо покажуть, де болить, можуть отримати ще більше болю.
І в якийсь момент для мене стало цінністю створювати простір, де можна не ховатися.
Де можна бути чесним і не отримати за це удар.
Бо коли поруч є хтось, хто витримує цю правду без страху і осуду — у людини з’являється шанс не руйнувати себе зсередини, а поступово відновлюватися.
І мені важливо бути частиною цього процесу. Не замість людини — а разом з нею.