Вітаю! Дуже хотіла б заспокоїти Вас з приводу питання, з яким Ви звертається. Бути мамою - це без перебільшення, дуже складно. Хочеться зробити все можливе і неможливе для дитини, і все це на тлі сильної втоми, і відсутньої можливості повністю відновитися. Звичайно, можуть виникати певні "зациктеності" і застрягання, спричинені тригерами у цьому моменті, які чіпляють давні "негладкості" з Вашої особистої біографії. Все це може проявлятися у різних-різних формах. Почуттям провини за якесь "не так", наприклад.
І просто, від того, що хтось спробу заспокоїти - нічого не зміниться, і від знання діагнозу - теж, на жаль. Психіка функціонує за своїми законами, де все, що виринає, як "проблема" - це вже шлях, вже щось, що виринило з несвідомого, і каже "зверни увагу, тут не все ок, дещо готове для пропрацювання".
Якщо хочете - запрошую до співпраці. Психіка, як все в нашій структурі має здатність до самосцілення (вона ж сама зацікавлена у цьому), тому все вас підтримує на цьому шляху.
