Чи поводжуся я нормально?
Мені 14 років. Сама по собі я дуже тиха. Друзів в мене немає, в школі булять за мовчання.
Зазвичай в школі я кажу до 2 слів - це може бути "Добрий день" або "так/ні" і то їх перемагає кивання. На уроках не відповідаю і коли потрібно щось сказати - моє тіло починає труситися.
Я відчуваю що далі починаю закриватися в собі ще більше і більше.
Я такого ніяого не маю, але просто прошу відповіді чи це норма?
Відгуки
5Привіт ) Як на мене, норма, це коли "загалом, світ хороший і безпечний для мене більшу частину часу." Той стан, який опписуєш ти, виглядає як необхіднсть захищатись постійно. Виглядає так, що тобі недобре там, де ти є. І це нормально - шукати способи зробити собі добре.
Вітаю! Дякую тобі за сміливість поділитися тим, що з тобою відбувається. Те, що ти звернулася з цим питанням, - це вже великий крок до того, щоб перестати залишатися з цією ситуацією наодинці.
Ти запитуєш, чи це є «нормою». Важливо розуміти, що твоя мовчазність і те, як реагує твоє тіло (тремтіння, неможливість заговорити), - це не про «ненормальність» твоєї особистості, а про спосіб, яким твоя психіка намагається захиститися. Коли ми опиняємося в середовищі, де нас не приймають або булять, наше тіло сприймає це як реальну загрозу. Замикання в собі та кивання замість слів допомагає тобі виживати в школі, де ти не почуваєшся в безпеці. Ти маєш право бути тихою. І ти точно маєш право на те, щоб почуватися в безпеці.
Відчуття, що ти закриваєшся все більше, - це сигнал твоєї внутрішньої системи про те, що напруга стала занадто високою.
Я готова підтримати тебе в цьому стані і разом з тобою дослідити твоє мовчання і зрозуміти, від чого саме воно тебе оберігає і як зробити твоє життя трохи легшим і цікавішим.
Вітаю!
Ваша поведінка не відповідає загальноприйнятним нормам. У оточуючих, всі хто відрізняється від них, викликають здивування, у гіршому випадку - бажання понасміхатися і побулити. У своєму повідомленні Ви зазначили, що при звертанні до Вас "починаєте труситися" і мовчите. Як наслідок - Вас булят за мовчання. Сформувалося певна поведінка, яка запускається кожен раз у подібних умовах.
Варто розібратися: "Що запустило таку поведвнку?"
Оскільки Ви шукаєте допомоги, то можу припустити, що Вам з цим не ОК.
Запрошую в терапію.
Доброго ранку!
Мене зацікавило ваше запитання, захотілося відгукнутися. Не можу однозначно відповісти, чи є ваша поведінка нормальною, адже, те, що для однієї людини є норма, для іншої - ні. Ви описуєте себе як тиху, малоговірку дівчину, яка не має друзів і зараз це ваша особливість, але наскільки це є нормою для вас можна зрозуміти, давши собі відповідь на такі питання: " Чи завжди я такою була? Чи змінилася моя поведінка, коли...? Що я
відчуваю, коли починаю
тремтіти? Чи мала я друзів раніше? Чи хотіла б я мати їх зараз? Чи хотіла б спілкуватися з іншими більш розгорнуто".
Поглиблений розбір
особливостей вашої поведінки, спостереження за змінами, залежно від ситуацій, розуміння та проживання почуттів, дадуть вам відповідь, чи є ваша поведінка нормальною саме для вас, а не в порівнянні з іншими.
Стосовно булінгу, однозначно, можу сказати, що це не є нор-
мою. Пропоную звернутися за допомогою до батьків і фахівців, які нададуть підтримку у
вирішенні цього питання.
Перший крок ви зробили, написавши запитання на форумі.
Рухайтесь вперед, пізнавайте
себе, вчіться просити допомогу,
повідомляйте про свої потреби
іншим, турбуйтеся про себе,
хай вам щастить!
Вітаю!
З тобою все добре, ти поводишся нормально. Зараз ти ростеш, в тебе відбуваються гормональні зміни і деяку свою поведінку і почуття ти можеш не розуміти. Це тимчасово.
З приводу буденна мені дуже сумно, що тобі доводиться його відчувати. Чи знають про це твої батьки і вчителі? Дуже раджу їх про це сповістити. Булінг має бути припинений в будь-якому разі.
Ти можеш працювати над тим, щоб бути більш спокійною всередині и не труситися, коли доводиться говорити. Це можливо, якщо ти хочеш. Ця навичка тренується, як і будь-яка інша.
Якщо в твоєму містечку є театральний гурток, то він би теж добре тобі з цим допоміг