Вітаю. Катерина, на Ваш запит, знаєте, хочеться відповісти не порадами і не як психолог. Хочеться поділитись власними думками, як людина людині.
Існує така думка, що перед тим як прийти в цей світ, ми обираємо свій шлях, обираємо батьків, обираємо досвід, який будемо здобувати впродовж життя.
Якщо метафорично життя порівняти з, наприклад, компʼютерною грою, перш, ніж почати грати, сама Ви обираєте гру, героя, яким будете грати, якісь скіли і т. п.
І допустіть думку, якщо це дійсно так і є, і кожен колись сам обрав собі таке життя, така умовну гру. Це колись був саме його вибір. А у Вас свій вибір був. І всі підуть з життя тоді, коли закінчиться та «гра», яку колись обрали.
Тож коли мені дуже сумно і важко щодо себе або до когось, я намагаюсь переводити свої думки саме у таку площину.
Спробуйте і Ви. Можливо, такий спосіб допоможе і Вам.
P. S.: горювання необхідне людині, якщо це потрібно. Не варто почуття замикати у собі, щоб воно осідало і перетворювалось у певний пласт. Але потрібно шукати екологічні шляхи розщеплення таких почуттів. Терапія і само рефлексія найкращі способи.
