Кожен на своєму місці.

Кожен на своєму місці

 Ф. Дольто якось писала про непопулярну сторону ситуації, коли дитина звертається до своїх батьків по імені. Після веселого сміху та жартівливого характеру, це веде до стирання кордонів між дитиною і дорослим, до повного дизорієнтування дитини в родинній системі координат.

   Хто такі батьки? Чим небезпечна позиція зходження з батьківської ролі?

   « да хто ви такі, чого вказуєте мені як жити і що робити…?»- часто можна почути в підлітковому  бунті.

« хто їм дав право командувати моїм життям…?» -так само часто,можна почути в кабінеті коли нема можливості задати це питання напряму. Тоді воно в переносі адресується терапевту.

   І справді хто дав право цим дорослим щось радити, виказувати свою думку, потурати чи не погоджуватись з поведінкою та думками підлітка?

   Якщо ви знаходитесь в дорослій, батьківській позиції, розумієте та поважаєте дитину як суб’єкт, чітко усвідомлюєте свою роль та обов’язки, шануєте закон та підпорядковуєтесь йому самостійно,ви без ускладнень зможете з цієї точці пояснити свої дії та рішення.  Ви будете мамою чи татом з власним досвідом в чіткій  батьківській позиції яка даватиме право приймати участь в життєвому становленні власних дітей. З позиції того хто має досвід та може їм поділитись.

   Коли ж ви Федя чи Тамара, ви позасвідомо прирівняли себе до рівного своїй дитині та в цьому місці можете бути ким завгодно- другом, ворогом, тескою…але тільки не авторитетом. Ви не втримали закон, ви не рахуєтесь з ієрархією, не розумієте свого місця, автоматично,ви сприймаєтесь як той,хто і сам не знає як. Чим тоді ви можете допомогти підлітку???

   Закон для дітей надважливий для підлітків він життєво- необхідний.Саме закон структурує особистість рятуючи її від диструкційних процесів.

На шляху свого формування дитині  важливо мати взірець для ідентифікації того хто чітко розуміє та приймає своє означення та позицію.Якщо ж Ви і самі не справились з цією задачею вам буде не просто знайти опору для кордонів підліткової агресії.