logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 21.02.2021
  • 01.01.1970
  • 2 хв
  • 27

Кожен на своєму місці.

Стосунки
Стосунки
Кожен на своєму місці.

Кожен на своєму місці

 Ф. Дольто якось писала про непопулярну сторону ситуації, коли дитина звертається до своїх батьків по імені. Після веселого сміху та жартівливого характеру, це веде до стирання кордонів між дитиною і дорослим, до повного дизорієнтування дитини в родинній системі координат.

   Хто такі батьки? Чим небезпечна позиція зходження з батьківської ролі?

   « да хто ви такі, чого вказуєте мені як жити і що робити…?»- часто можна почути в підлітковому  бунті.

« хто їм дав право командувати моїм життям…?» -так само часто,можна почути в кабінеті коли нема можливості задати це питання напряму. Тоді воно в переносі адресується терапевту.

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

   І справді хто дав право цим дорослим щось радити, виказувати свою думку, потурати чи не погоджуватись з поведінкою та думками підлітка?

   Якщо ви знаходитесь в дорослій, батьківській позиції, розумієте та поважаєте дитину як суб’єкт, чітко усвідомлюєте свою роль та обов’язки, шануєте закон та підпорядковуєтесь йому самостійно,ви без ускладнень зможете з цієї точці пояснити свої дії та рішення.  Ви будете мамою чи татом з власним досвідом в чіткій  батьківській позиції яка даватиме право приймати участь в життєвому становленні власних дітей. З позиції того хто має досвід та може їм поділитись.

   Коли ж ви Федя чи Тамара, ви позасвідомо прирівняли себе до рівного своїй дитині та в цьому місці можете бути ким завгодно- другом, ворогом, тескою…але тільки не авторитетом. Ви не втримали закон, ви не рахуєтесь з ієрархією, не розумієте свого місця, автоматично,ви сприймаєтесь як той,хто і сам не знає як. Чим тоді ви можете допомогти підлітку???

   Закон для дітей надважливий для підлітків він життєво- необхідний.Саме закон структурує особистість рятуючи її від диструкційних процесів.

На шляху свого формування дитині  важливо мати взірець для ідентифікації того хто чітко розуміє та приймає своє означення та позицію.Якщо ж Ви і самі не справились з цією задачею вам буде не просто знайти опору для кордонів підліткової агресії.

Сподобалась стаття? 👉

Юлія Ємельянова
icon Автор:

Юлія Ємельянова ,

психолог

Ціна: від 900 грн

Стаж: 8 років

Я психоаналітик, психолог,сімейний консультант та Арт-терапевт. Маю 400 годин особистісного, тренінгового аналізу, регулярно супервізую свою практику, перебуваю в групі розвитку теорії та практики батьківсько-дитячих взаємин. Позиціонуючись як фахівець у галузі сімейної та дитячої психології. Вітаю ...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
M07
M07 , 19 років • 28.09.2026 20:38
Апатия, нежелание жить и отсутствие целей, чувство вины

Здравствуйте!

Мне кажется, моя жизнь стала абсолютно пустой для меня, у меня нет никакой веры в какое-то хорошее будущее, отсутствие даже самых базовых желаний (я не хочу даже есть, общаться, каких-то других материальных вещей, на деньги мне тоже плевать), у меня сократился практически полностью круг общения, я пробовала идти работать, но моих навыков общения (я мало разговорчива была всегда вне состояний и потом еще появился тревожный дискомфорт в общении с людьми) и активности было недостаточно и меня не брали, я чувствую постоянно вину еще за то, что мне ничего не хочется, что я не такая активная и настроенная на жизнь с как другие люди/мое окружение которое у меня осталось, и я из-за этого ощущаю, что с меня требуют другие люди то, что я не в силах сделать и меня это очень сильно ранит, в 17 лет мне ставили тревожно-депрессивное расстройство, и я проходила лечение около полугода на антидепрессантах, и в 2025 мне было получше, я сама как-то пыталась вылезать, и верилось в что-то хорошее, но в 2024 году, мне попался, возможно, не компетентный психотерапевт, который обвинил меня в моем состоянии, что я начиталась/сама придумала, и «ну ты же красивая девочка, чего тебе страдать».

Я постоянно ощущаю, что я сама виновата, что все со мной это случилось, что я ленивая дура не взяла жизнь в свои руки, так же я постоянно ощущаю, если я возьмусь за что-то, то у меня ничего не получится или болезненно воспринимаю какие-то ошибки свои что это «ну все больше не выйдет, не высовывайся», вроде есть где-то внутри понимание, с логической точки зрения, что это вероятно не так, но чувство угнетения и пустоты сжирает меня

348 21
Соломія
Соломія, 30 років • 25.09.2026 13:53
Не можу прийняти , картаю себе

Хочу звернутися саме до психологів за порадою, бо я вже не розумію, як правильно переосмислити те, що сталося.

Після народження донечки зі мною сталася дуже стресова для мене подія, на якій я сильно зациклилася. Я ніби випала з нормального життя на кілька місяців. Дитину я дуже любила, доглядала, була постійно поруч, але через свій стан дуже мало її фотографувала і знімала на відео.

І тепер я не можу собі цього пробачити.

Мені болить саме тому, що я настільки сильно люблю свою донечку. Я так хотіла зберегти її маленькою — кожен період, як вона змінювалася, наші моменти разом. А тепер у мене відчуття, ніби одна подія забрала всю мою увагу й украла в мене частину того часу, який мав бути одним із найщасливіших у моєму житті.

Я вже близько двох місяців приймаю антидепресанти. Стало трохи легше — я вже не провалююся в цей біль настільки глибоко, як раніше. Але сама думка нікуди не зникла. Вона все одно з’їдає мене зсередини, особливо коли я дивлюся на свою дитину, яку так сильно люблю, і думаю, наскільки сильно хотіла б мати більше спогадів про неї зовсім маленьку.

Я розумію головою, що минуле неможливо повернути. Але емоційно не можу цього прийняти. І я не хочу, щоб мене просто переконували, що «фото неважливі», бо для мене вони важливі.

Я хочу навчитися визнавати, що мені справді шкода втрачених кадрів, але перестати сприймати це як втрату частини материнства і карати себе за це щодня.

Психологи, підкажіть, будь ласка: як переосмислюють те, чого вже неможливо змінити? Як перестати дивитися на перші місяці своєї дитини тільки через думку «я втратила цей час» і знову побачити в них те, що насправді було — мою дитину, мою любов до неї і те, що я весь цей час була поруч?

123 5
Шукають психолога по темі
“”
Тетяна
Тетяна , 26 років 30.09.2026 04:24

Шукаю психолога для себе,депресивний стан вже багато років.

Психолог: Для себе Ціна до: 1500
137 29
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту