Дитина б'ється.

Зазвичай, батьки звертаються з наступними запитами: – дитина штовхається – кусається, щипається – б’є інших дітей, батьків, інших дорослих – б’є себе.

У кожного аспекту є свої причини, спробуємо їх проаналізувати. 1. Вік. Дитина не має сформованих, дозрілих структур мозку, які відповідають за регуляцію дій та стримування імпульсів. Перші прояви “агресії” можна спостерігати у віці 5-10 місяців, коли дитина, наприклад, починає кусати груди матері, може тягнути за волосся, щипати шкіру і т. ін. Якщо це дитина 2-3 років, нам здається, що це вже сформована людина, але це не так. Дитину потрібно навчати обходитись зі своїми емоціями. Парадокс- ми знаємо багатьох дорослих, які не можуть стримувати власні емоції, але вимагаємо цього від дітей. 2. Ставлення до злості та агресії. У суспільстві ці почуття є соціально неприйнятними, тому часто дорослі ставлять за мету викорінення агресії, її заборону. Варто усвідомити, що злість та агресія-потрібні та важливі емоції. Агресія допомагає захистити себе та свої кордони. Завдання дорослих-допомогти дитині навчитись їх відчувати та виражати без шкоди для себе та інших. 3. З’ясування обставин: серйозні події у сім’ї, адаптація у садочку, школі, розлучення батьків, перевтома, незрілість нервової системи, соматичні розлади- всі ці фактори можуть спонукати до проявів агресії. Це свого роду скидання напруги, що накопичується. 4. Психологічний стан батьків. Слід уважно проаналізувати особисте ставлення до власних стосунків з агресією та злістю. Для багатьох батьків питання агресії є нестерпним та викликає гострі почуття. 5. Виховання. Надмірний контроль або навпаки, повна відсутність контролю, покарання, втрата емоційного контакту з батьками можуть спричинювати прояви агресії Пропонуємо наступні рекомендації, які допоможуть знизити рівень агресії: -чіткий розпорядок дня. Це дозволяє уникнути перевантажень нервової системи -встановлені правила, прості та послідовні -проговорювання емоцій. Називайте речі своїми іменами, розповідайте дитині, що з нею відбувається і чому -контакт на рівні очей. Говоріть з дитиною прямо, не використовуйте крик, покажіть, що ви її приймаєте і підтримуєте. – заохочуйте навіть найменші зміни у поведінці, а не лише індивідуальну поведінку – розповідайте дитині, що відчуває постраждала сторона. Таким чином у дитини почнуть формуватись навички емпатії – у момент агресії зупиняйте дитину, проговоріть, що вона робить і чому так не можна робити – розкажіть про можливу небезпеку, яку можуть нести агресивні дії – не використовуйте заборонені прийоми- осуд, приниження, фізичне насильство. Насильство створює насильство

Психологи, що працюють із цією темою