Щирі вітання тим, хто читає, звертаюсь з наступним повідомленням.
Певний час я стараюсь зрозуміти себе та знайти баланс між своїми почуттями, емоціями та станами, але є немало нюансів, які я не розумію до кінця сам.
Моментами мені страшно від розуміння того, що від мене можуть піти близькі мені люди, тому що я можу не відповідати їх очікуванням, які вигадав сам
Інколи я ловлю себе на думці, що я не до кінця розумію почуття любові, я був у відносинах і я не можу сказати, що я любив людину саме так, як це може бути, я міг сказати люблю, але це не відгукується всередині і не закладається емоція у це
Я ставлю нереальні цілі, які хочу досягнути у короткий проміжок, потім знищую себе думками про те, що не можу нічого, якщо не зміг досягти цього, хоч я і розумію це, але тільки після невдалого результату, ніяк не до моменту поставлення цілі
Моментами я відчуваю пустоту всередині, типу, я знаю що і як робити, щоб досягти цілі, я знаю як не пропасти, я знаю що і до чого, але мені всеодно, просто немає насолоди від цього
Я часто думаю про майбутнє, згадую минуле і не можу піймати момент насолоди зараз, я розумію те, що майбутнього фактично не існує, в нього немає точного визначення, тобто я можу придумати собі, що людина від мене піде у майбутньому, хоча немає ніяких причин для цього, але я вже закриюсь від неї зараз, а в інші моменти я звертаюсь до минулого, щоб різними думками про ситуації, які вже минули якось забити голову та втекти від того, що є в моменті
Я часто думаю, що мене ніхто не розуміє, що всім на мене байдуже та ніхто мене любить, хоча в інший момент я розумію, що це тупо моє сприйняття і те що думаю породжує те що буде ззовні, тобто не є правдою те, що я придумав, але моментами подібна думка дозволяє закритись від когось
Моментами я не розумію сенс життя, я не можу сказати, що в мене були якісь бажання зробити собі боляче, але були думки із серії: «у чому сенс жити далі, якщо я досяг того, що мені вистачає?» це така нейтральна думка
Сюди влізло, буде друга частина
Відповіді
16Добрий день. Це нормально, що іноді наші реакції ніби не відповідають нашому розумінню та думкам. Адже наше тіло також несе в собі певний досвід реакцій, які колись захистили нас і тому стали безпечними. Але також звична поведінка в іншому контексті може вже нам заважати, обмежувати чи не відповідати нашому розумінню. Саме тому в таких випадках важливо працювати та змінювати не лише рівень думок, а також тілесних реакцій, відчуттів та сприйняття.
Я Марина, психологиня в методі тілесно-орієнтованої терапії, саме допомагаю змінювати звичні стратегії як на рівні мислення так і на тілесному рівні також. Якщо я вам відгукуюсь як спеціаліст - буду рада вам допомогти.
Добрий день!
Багато рекомендацій та розбір вашої ситуації зробили.
Я Вам задам лише одне запитання: «Чим би ви займалися, про що думали, які б сенси будували якщо уявити що всі ваші хвилювання зникнуть/вирішаться?» Дайте собі відповідь на це запитання, прям порефлексуйте.
Добрий день! Ви хочете зрозуміти свій стан (судячи з заголовку) і одночасно дуже детально описуєте свої стани в різних ситуаціях (бо наш стан мінливий). У вас уже гарні навички самоспостереження і саморефлексії (це характерно для "досвідчених" клієнтів, з якими легко працювати).
Щоб знайти відповіді на запитання, які Ви собі ставите можна пропрацювати теми умов самоцінності, пошуку своїх власних потреб, цілей і мрій (відкинути чужі), подолання перфекціонізму. Щоб більше перебувати в тут і зараз треба частіше звертати увагу на свої відчуття в тілі (заземлення).
Удачі!
Раптом що звертайтесь!
О
Добрий день. Дякую, що поділилися своїм досвідом.
Судячи з вами описаного, можна побачити певні повторювані психологічні патерни на які варто звернути увагу. Я спробую доступно окреслити їх з точки зору клінічної психології.
З того, що ви описали, можна побачити: порушення емоційної регуляції (тобто, коли емоції можуть бути дуже інтенсивними або навпаки супроводжуватися зниженням емоційного відгуку). Чутливість до відкидання і страх покинутості (очікування, що значущі для вас люди дистанціюються або можуть залишити, що призводить до захисного уникання). Нестабільність образу себе та інших (коливання між «я маю досягти максимуму/я нічого не вартий», різкі зміни у сприйнятті інших людей). Перфекціоністичні установки з самознеціненням (нереалістичні вимоги поєднуються з жорсткою внутрішньою критикою).
Окремо варто виділити труднощі з мотивацією та винагородою («знаю, що потрібно робити, але не роблю» + зниження відчуття задоволення від досягнень). Складність утримувати послідовність дій. Румінації та складність бути тут і тепер (тобто схильність застрягати в думках про минуле або майбутнє як спосіб впоратись з тривогою в теперішньому моменті). І відчуття внутрішньої порожнечі як переживання відсутності сенсів.
Якщо узагальнити описане вами, то ці прояви можуть вказувати на поєднання нейробіологічних факторів і стійких емоційно-особистісних патернів. Зокрема тих які стосуються тем пов’язаних з прив’язаністю і самосприйняттям.
Я розумію наскільки важко жити з такими емоційними гойдалками. Вважаю важливим зазначити, що за одним дописом встановити якийсь конкретний діагноз неможливо. Водночас, мені здається доцільно було б звернутися до психіатра для більш коректної оцінки стану та провести діагностику на МРО (і можливого РДУГ). Але, як ви розумієте, діагноз за дописами не ставиться.
Я б поєднала похід до психіатра і порекомендувала б вам психотерапію, яка б змогла допомогти вам з регуляцією емоцій і стабілізацією стану.
Доброго дня.
По вашому розгорнотому повідомленню зчитується, що ви людина, яка багато рефлексує. Але як воно часто буває, ми можемо щось знати про себе, розуміти чому в нас є певні стани, але немогти це змінити. Тому що часто для повного прожиття тих емоцій і і зміни станів, які зараз є поруч потрібна інша людина.
Також сходе у вас накопичується багато тривоги про багато різних речей. Також в контакті з терапевтом можна шукати причини цієї тривоги і про що саме вона нам говорить.
Доброго дня!
Ви зробили досить детальний самоаналіз, я прочитала все до кінця. І, як травпотерапевт, можу спробувати допомогти Вам зрозуміти, що відбувається.
З Вашого опису помітно, що у Вас сильно розвинена раціональна частина, але паралельно є складність в проживанні почуттів. Можливо в якийсь період життя (дитинство чи підлітковий вік) Ваша психіка зробила вибір - "щоб вижити - треба менше відчувати і більше конторлювати". І в якийсь момент Ви адаптувалися, а така адаптація почала в чомусь обмежувати, не давати відчувати, і заважати будувати стабільні стосунки.
Я запрошую Вас до роботи, де Ви спробуєте повернути доступ до відчуттів, навчитеся витримувати близькість без втечі, і наскільки це можливо - послабите внутрішнього критика.
Буду рада зустрічі і співпраці)
Вітаю. Я уважно прочитала Ваше повідомлення. Те, що Ви так детально аналізуєте свої стани свідчить про глибоке бажання розібратися в собі, але це зовсім не обов'язково свідчить про розлад особистості.
Багато речей, які Ви описуєте, часто є захисними механізмами психіки. Наприклад, коли Ви закриваєтесь від людини заздалегідь, «вигадавши» її відхід, або різко змінюєте ставлення через дрібниці - це може бути способом вберегти себе від можливого болю та розчарування. Порожнеча і неможливість радіти успіхам часто виникають тоді, коли цілі ставляться «від голови», щоб відповідати якимось стандартам, а не з реальних внутрішніх потреб. На мою думку, це сигнал про те, що Ваша емоційна сфера зараз перевантажена очікуваннями та контролем.
Розбиратися з цим варто через дослідження того, як Ви вибудовуєте контакт із собою та іншими. І допомогти в цьому може психотерапія, де спільно з психологом можна попрацювати над тим, щоб навчився помічати свої реальні почуття в моменті, а не втікати у минуле чи тривожне майбутнє. Це допоможе знизити градус самокритики та нарешті навчитися жити своє житття, замість того, щоб постійно намагатися його прорахувати чи проконтролювати. Якщо Ви готові до такої глибокої роботи - я запрошую Вас до співпраці.
Добрий день, ви вже зробили гарний аналіз та самодослідження і спеціаліст в методі КПТ допоможе вам розкласти все по поличках. Звертайтесь, можливо саме я стану вам в нагоді.
Вітаю! Дякую за вашу щирість та таку детальну рефлексію. Те, що ви описуєте — цей пошук балансу між «хочу» та «відчуваю», між минулим та майбутнім — це шлях, який важко проходити наодинці.
У вашому запиті затронуто багато важливих тем:
Страх не виправдати очікування -навіть власні вигадані), що змушує закриватися від близьких ще до того, як щось трапилося.
Пустота, "емоційне оніміння"-коли цілі досягаються, але не приносять радості, а слово «люблю залишається лише словом.
цикл самознищення, де нереальні цілі стають пасткою для критики та знецінення себе.
Це дуже виснажує — постійно бути «в голові», аналізувати минуле чи прораховувати майбутнє, втрачаючи при цьому зв'язок із моментом «зараз» і власною цінністю. Ваше спостереження про те, що дрібне непорозуміння може різко змінити ставлення до людини — це також захисний механізм, який оберігає вас від болю, але водночас позбавляє стабільності у стосунках.
Ваше вміння так тонко аналізувати свій стан — це вже величезний ресурс для роботи. Якщо ви відчуваєте готовність дослідити ці «нюанси» разом і крок за кроком рухатися до внутрішнього спокою та справжньої близькості — запрошую вас на першу консультацію.
Буду рада підтримати вас на цьому шляху.
Доброго дня.
Помічаю, що Вам вже вдається багато аналізувати в своєму житті, поведінці, проявах, стосунках.
Разом з Вами досліджувала б питання базової довіри до світу (оточення), отриманого досвіду критичного оцінювання Ваших проявів, неможливості отримувати задоволення від досягнутого і витримувати напруги, що виникає і не дає можливості залишатися в теперішньому. Також що сформувало пустку всередині і постійно вимагає зовнішніх досягнень.
На жаль, тільки «розуміти» у всіх цих питання недостатньо. Необхідно отримати новий (відмінний від існуючого) досвід в емоційній та тілесній сфері. І тільки цілісно, разом з розумінням, така робота призведе до змін. Всі ці питання комплексні і потребують детального та глибокого дослідження, якому передує встановлення довіри у стосунках між Вами та психотерапевтом.
Якщо такий погляд на Вашу ситуацію відгукується, запрошую познайомитися.
Вітаю! Дякую за довіру! Те, що ви описуєте схоже на тривожно-уникаючих тип привʼязаності, це коригується психотерапією, будуванням опори у собі, довіри до інших та безпечними звʼязками з людьми. Це не є розлад, а є сформований тип поведінки внаслідок раннього досвіду стосунків (з батьками або іншими дорослими), тобто вас так навчили або ви адаптувались використовуючи ці механізми як ті, що працювали. Наразі, ви маєте інший досвід та можете обирати людей та стосунки, тож тепер можливо набувати інші механізми. Запрошую на сесії онлайн та у Києві.
Вітаю, авторе. Помітила що ви поставили хештег Розлади особистості. Хоча текстом пишите що не ставите собі діагнозів. Дуже цікаво розібрати чому ви відносите себе до людей з розладами? Те що ви описали про себе, дуже схоже на те що ви справляєтесь найкращим чином для себе як вмієте. Якщо вам достаньо дрібниці аби змінити свою думку про людину значтьь раніше важливі і близькі вам люди нехтували вашою довірою. Тому я вам дуже співчуваю і запрошую в терапію до себе в глибинне досліження себе.
Вітаю! Відчуваю, що ви глибоко цікавитеся собою та вашим місцем у системі життя. Багато питань та пошуків. Це прекрасні запити на дослідження. Якщо готові, щиро запрошую!
Життя у нас як море, іноді буває штиль, хвилювання чи шторм. Щоб не витримувати невизначеність чи складні почуття, можливо у Вас сформувався такий спосіб мислення бачити або тільки штиль або тільки шторм, біле або чорне. Ви «крутите» бачу кіно майбутнього, але це лише кіно, яке люди буває самі собі вигадують і сприймають себе в ньому повністю ніби героя цього фільму. Ви ж коли дивитеся страшний фільм, думаю вам не так страшно, аніж якби ви були саме в ньому всередині?!!!
У транзакційному аналізі, в якому я працюю з клієнтами, є таке поняття Внутрішній Критик, здається він у Вас просто величезний. Тривожна привʼязаність, емоційна відстороненість теж відчувається з Вашого повідомлення. Іноді, все що Ви описали може бути повʼязано з депресивними станами, але повністю розібратися тут з вашим станом може допомогти психотерапевт або лікар психіатр на особистих консультаціях. Цей стан змінюється, а зрозуміти себе- це вже перший крок до цих змін. Помічайте навіть невеличкі досягнення, не ставте собі нереалістичних грандіозних цілей, спілкуйтеся з іншими, навіть якщо хочеться «втікати».
Доброго дня!
Хто та людина, для якої Ви досягаєте, хто має Вас помітити, похвалити і т.д.?
Чого б хотіли саме Ви, якщо зупинитись?
Чи помічаєте Ви світ навколо тут і зараз, а не у майбутньому? Що приносить радість зараз? Що збуджує, цікавить, бадьорить зараз?
Що пригнічує, бентежить, викликає сум, злість, страх зараз?