Доброго дня.
Хочеться одразу відповісти на Ваше останнє питання: з цього реально вийти – так; не відчувати почуття провини – так; жити щасливо і повноцінно – так. І для цього варто детально розглянути кожен пункт. Що вже робили, щоб впоратися з почуття провини? Що не вдається? Навіщо це почуття Вам зараз і до чого воно Вас закликає зараз, хоча повʼязане з минулою ситуацією? Що таке «щасливо і повноцінно» для Вас і чого не вистачає, щоб цей стан відчувати зараз? Що станеться, якщо почуття провини зникне? Як це вплине на Ваше життя? Чи Ви почнете жити щасливо і повноцінно?
Звісно, це дуже загальна рамка питань і разом з Вами, досліджуючи кожну з Ваших думок та реакцій, можна виявити, яка Ваша потреба стоїть за: бути «хорошою мамою», мати гарне свято, звинуваченням у зіпсованому святі... І далі, маючи розуміння, що саме для Вас важливо, шукати шлях як це реалізувати у Вашому житті. А провина, сором, порівняння себе з іншими - це симптоми, спосіб психіки впоратися з напругою, внутрішнім конфліктом, і вони будуть змінюватися (зменшуватися в інтенсивності проявів) в процесі пізнання себе і задоволення істинних потреб.
І на останок хочеться відгукнутися співчуттям. Відчувається велике навантаження вимог (внутрішніх та зовнішніх), що тиснуть на Вас. І тут хочеться не виправляти чи коригувати щось, а підтримати Вас у цей складний період.
Маю багато щирої цікавості до Вашого стану і сили зустрітися з Вашим болем.
