Запитай психолога 🙋‍♀️

Із появою другої дитини я думаю, що незправляюся із старшою. З чоловіком першої дитини не живемо разом. Для старшої лишилося мало часу щоб побути разом, я постійно відкладаю її та її потреби на другий план. Що робити?

Емоційне вигоряння, депресія ,як з цим боротися

Потрібна допомога

Сама несправлюся

Мені комфортно з другом, але іноді ми жартуємо про стосунки. Я не впевнена, чи є між нами симпатія, і зараз навіть не можу це перевірити через відстань. Мене турбує, що такі стосунки довго не триватимуть, а мені хочеться, щоб людина була поряд.

Я намагаюся зрозуміти, як я справді уявляю собі стосунки та майбутнього партнера, але відчуваю, що ще не готова до серйозних стосунків. Через це мені складно серйозно ставитися до цієї людини, але одночасно я хочу відчувати його поруч.

Я не знаю, чи можна перевірити свої почуття, чи просто пережити цей момент. Бо парою ми точно не будемо, і я не впевнена, чи варто говорити про симпатію.

ще давно помітила проблеми з висловлюванням своїх думок вголос. Тепер поясню ... ще давно почала за собою помічати те, що мені важко розмовляти і формувати думки. у мене багатий словниковий запас як я думаю, але ніби у мене весь час каша в голові, я весь час стопорю під час розмови і ніби у мене відключається мозок. дуже важко формулювати думки вголос, багато запинаюсь або просто різко зупиняюся йдучи повністю у свої думки. у дитинстві не було так, почалося лише у підлітковому віці. на папері інша ситуація. багато роблю помилок у диктантах, я знаю правила правопису і таке інше, але при перечитуванні тексту не знаходжу помилок навіть якщо вони є (а перевіряю я дуже уважно). випадково переставляю літери чи слова місцями, випадково дублюю склади (наприклад, написала одного разу "собабаки" і не помітила цього, коли перечитувала текст дуже багато разів). також дуже важко рахую будь-які приклади в голові, не знаю правда чи це пов'язано з моєю основною проблемою. коли я шукала інформацію про це в інтернеті, мені видало, що це може бути легка форма дислексії або схильність до неї. скажіть, будь ласка, чи варто мені перевіриться? це дуже заважає особливо коли я розмовляю. дуже соромлюся розмовляти

Останім часом я себе дуже погано відчуваю вже тиждень день без перестанку я плачу кожен день думаю про самогубство але боюсь маю з емоцій тільки злісьь і сум що робити в такій ситуації? Близькі мене не розуміють

Підскажіть що робити якщо не справляєшся зі своїм станом емоційним

доброго дня . В мене панічні атаки і страх . Ночами не сплю

Я закінчила коледж в 2025, зараз ніде не працюю і не навчаюсь, з того часу абсолютно нічим не займалась, тільки мріяла куди поїдемо і що купимо з хлопцем, але ми не працювали і не заробляли гроші. Я тоді дуже засмучувалась коли щось не здійснювалось в моїй голові, як і колись . Останній раз коли я засмутилась - 14 лютого, я тоді хотіла піти в ресторанчик і гарні фото зробити, гарно вдягтись і нарешті кудись вийти в люди, але цього не сталось, бо він грошей не знайшов. Не подумайте що він нічого не подарував, подарував, куча різних класний цукерок, шоколадок, чайний набір для чайних церемонії і 1 троянду. Але навіть це мені не допомогло, бо не виконалось що було в моїй голові. Зараз ми маймо схему з хлопцем, але щоб щось заробити потрібно ще десь місяців 2. Жили ми за рахунок батьків, але мені тато уже «прикриває лавочку», бо типу уже живу не з ними, а з хлопцем, то потрібно щоб якось уже самі розвивались. Так от, в мене немає бажання щось робити, бо я в рамках, не хочеться просити гроші ці 2 місяці у батьків, але як по іншому?

все було добре самого початку, ми уже майже 10 місяців в стосунках, але останні так пів року в нас з цим проблеми. Самого початку почалось з того що кількість сексу зменшилось, потім і тривалість. Я не розумію чи я взагалі хочу такі стосунки та і його загалом, бо він мене наче не хоче, постійно каже що втомлений (він мені 100% не зраджує). Уже як місяць у нас немає сексу, я йому казала як він мені важливий і що у нас пристрасть пропала і це проблема, але нічого з того часу не змінювалось. Декілька місяців тому у мене була панічна атака і ніби зʼявляється апатія. Проблеми тільки в цьому в нас, а загалом дуже хороші стосунки і навіть милі я б сказала. Але ця проблема мені не дає нормально жити і спати. Що робити в цьому випадку ?