Після хрещення моєї дитини (приблизно 5 місяців тому) я не можу пережити цю подію і відпустити ситуацію з фотографіями.
Зйомка пройшла невдало: не зафіксовані ключові моменти (зокрема обливання), багато фото зроблено з поганих ракурсів, обличчя дитини майже не видно. Також немає сімейних кадрів з чоловіком у храмі, що для мене дуже болісно. Священник під час обряду поспішав, через що все відбулося швидко і без можливості нормально це прожити та зафіксувати.
Є конкретний момент, який мене сильно тригерить: я забула вчасно витягнути дитину з конверта (одягу), і через це частина фото виглядає не так, як я хотіла. У мене є відчуття, що саме я зіпсувала цей результат.
Я розумію, що тоді була в емоційному стані після пологів і, можливо, не до кінця обдумала організацію (місце, деталі), але це не знімає почуття провини, а навпаки підсилює його.
Мене щодня накривають нав’язливі думки про цю ситуацію: я прокидаюся з цією думкою і засинаю з нею. Часто виникають сильні фізичні реакції (відчуття жару, напруження, плач). Я постійно прокручую в голові, що могла зробити інакше, порівнюю себе з іншими мамами, у яких все пройшло краще.
Є сильне почуття провини перед дитиною і відчуття, що я не була достатньо “хорошою мамою” в цій ситуації. Інколи здається, що я не можу з цим жити і не зможу це прийняти.
Хочу навчитися:
перестати зациклюватися на цих думках
зменшити почуття провини
прийняти ситуацію і спокійніше до неї ставитися
не порівнювати себе з іншими
І взагалі з цього реально вийти і не відчувати почуття провини та жити щасливо і повноцінно далі ? Бо я розумію що цими думками забираю в себе і своєї дитини щасливе материнство. Мене дуже це болить бо я мріяла про гарне свято і тепер не можу сприйняти що все пройшло настільки погано.
Відповіді
10Добрий день!
Перш за все, хочу вас підтримати і сказати вам, що ви є гарною мамою для своєї дитини. Ваші почуття свідчать про велику любов до дитини та бажання зберегти найкращі моменти. Абсолютно природно, що ви, будучи вразливою після пологів, під тиском обставин не змогли все проконтролювати. Ви мали право на помилку, на втому і на те, щоб просто бути присутньою на святі, а не працювати там менеджером чи режисером.
Стан, який ви описуєте (нав'язливі думки, почуття провини, фізичне напруження), є наслідком сильної емоційної фіксації на події, яка для вас мала велике значення. На жаль, сталось так, що все відбулось не так, як того хотілось. І це дуже боляче. Тому, щоб уникнути цього болю, зараз ваша психіка намагається «переграти» минуле. Але змінити минуле неможливо, і тому виникає замкнене коло, яке забирає ресурс у теперішньому.
Добре те, що ваш стан підлягає корекції. І в цьому може допомогти психотерапія. Якщо маєте бажання працювати з цим, запрошую вас до знайомства і в терапію.
Вітаю! Прийміть мою щиру підтримку. Те, що ви описуєте, - це не просто сум за фотографіями, це глибоке проживання втраченого «ідеального образу» важливої події, і як мама теж дуже добре розумію, як це може боліти. Ви вже найкраща мама для свого малюка, навіть якщо обставини склалися не так, як ви мріяли. Ваша реакція (нав’язливі думки, почуття провини, фізичне напруження) - це сигнал вашої психіки про те, що подія не була «закрита» і залишилася внутрішнім конфліктом, однак ви не мусете залишитеся з цим назавжди. Запрошую в роботу, де ми повернемо вам ваше щасливе материнство, звільнивши місце від думок про минуле для радості в теперішньому.
З повагою до вас та вашої історії)
Доброго дня.
Хочеться одразу відповісти на Ваше останнє питання: з цього реально вийти – так; не відчувати почуття провини – так; жити щасливо і повноцінно – так. І для цього варто детально розглянути кожен пункт. Що вже робили, щоб впоратися з почуття провини? Що не вдається? Навіщо це почуття Вам зараз і до чого воно Вас закликає зараз, хоча повʼязане з минулою ситуацією? Що таке «щасливо і повноцінно» для Вас і чого не вистачає, щоб цей стан відчувати зараз? Що станеться, якщо почуття провини зникне? Як це вплине на Ваше життя? Чи Ви почнете жити щасливо і повноцінно?
Звісно, це дуже загальна рамка питань і разом з Вами, досліджуючи кожну з Ваших думок та реакцій, можна виявити, яка Ваша потреба стоїть за: бути «хорошою мамою», мати гарне свято, звинуваченням у зіпсованому святі... І далі, маючи розуміння, що саме для Вас важливо, шукати шлях як це реалізувати у Вашому житті. А провина, сором, порівняння себе з іншими - це симптоми, спосіб психіки впоратися з напругою, внутрішнім конфліктом, і вони будуть змінюватися (зменшуватися в інтенсивності проявів) в процесі пізнання себе і задоволення істинних потреб.
І на останок хочеться відгукнутися співчуттям. Відчувається велике навантаження вимог (внутрішніх та зовнішніх), що тиснуть на Вас. І тут хочеться не виправляти чи коригувати щось, а підтримати Вас у цей складний період.
Маю багато щирої цікавості до Вашого стану і сили зустрітися з Вашим болем.
Добрий день. Співчуваю, видно з Вашого тексту, як сильно ранить Вас ця ситуація, і що найгірше, скільки енергії і уваги забирає на себе вона і зараз, коли паралельно триває материнство, яке потребує багато зусиль. Чому саме хрестини викликали у Вас такі високі очікування? Чи були якісь історії чи події в родинному абощо житті, які могли б вразити Вас чи викликати прагнення у Вас зробити хрестини своєї дитини якнайкращими? Чи таке ж ставлення у Вас і до інших віх життя дитини - фото після пологів чи біля пологового, святкування 1 рочку життя тощо? Чи може це бути повязано з тим, що саме на хрещенні роль мами дещо "закулісна"? Де ти не можеш впливати на дотримання порядку? ( іноді мамам навіть не дозволяють бути присутніми, наскільки я знаю) і це щось ніби "я покинула свою дитину у складний для її сприйняття момент"? Наскільки важливим для Вас є контроль усіх сфер Вашого життя і як Ви з цим справляєтеся? Однозначно хочеться підтримати Вас у Ваших тяжких переживаннях і порадити звренутися по психологічну допомогу щонайменше для того, щоб колосальна тривожність чи напруга всередині могла вийти назовні і стати більш усвідомлюваною, а Ваше життя - легшим.
Ви з цим на все життя ? — 100% ні при умові якщо щось робити щоб було по іншому.
Не сама подія викликає негативні емоцїї і навязливі думки , а те як ми цю подію інтерпретуємо у себе в голові.
Такі думки як — "я зіпсувала свято" , "я погана мама" ,"Я недостатньо підготувалась" , і т.п. варто тестувати на реальність та об'єктивність.
Чи точно найголовніше в цьому святі було все "ідеально" зафіксувати?
Чи точно той факт що зйомка не ідеальна говорить про те що я погана мама.
Для чого хрестять дітей впринципі ?
разом зі спеціалістом ви зможете зняти напругу з цієї ситуації.
ЧОМУ ВАРТО ВСЕ Ж ТАКИ ЗВЕРНУТИСЬ ДО СПЕЦІАЛІСТА ?
Тому що за час материнства , ситуацій де ви зможете подумати про себе — "я погана мама" буде дуже багато , ідеальними у людей можуть бути тільки фантазії . Схильність до сильної самокритики дуже висока. І якщо кожна ситуація буде так сильно впливати на ваш емоційний стан , більше всього погано від цього буде вам. І дитині теж
Вітаю!… Бачу, що наявні такі труднощі: зациклення на події, сильне почуття провини, нав’язливі думки з реакцією тривоги, порівняння себе з іншими мамами, а також внутрішній тиск через уявлення про «ідеальний» досвід. Окремо це все підсилюється післяпологовою емоційною вразливістю.
Це ситуація зрозуміла — коли важлива подія проходить не так, як очікувалось, психіка може «застрягати» на ній і знову прокручувати...
Я би працювала в такому напрямку: спочатку м’яко знижувала інтенсивність нав’язливих думок і тривоги, далі — пропрацьовувала почуття провини та реальну відповідальність без самозвинувачення. Поступово ми б зменшували внутрішній ідеалізований сценарій «як мало бути» і порівняння з іншими, а також допомагали б інтегрувати цей досвід як частину життя, а не як «помилку». У результаті формується більш спокійне, приймаюче ставлення до себе і цієї ситуації.
Так це підлягає корекції, треба досліджувати після пологову депресію, досліджувати провину, ваше материнство, та як в загалі ви відноситесь якщо щось йде не по вашому сценарію чи бажанню
Вітаю!
Співчуваю вашому стану і переживанням. Те, що з вами відбувається, з опису, не лише про фотографії. Це про емоційний досвід, який, очевидно, не був прожитий в моменті, і, напевно, не був достатньо підтриманий кимсь поруч.
Після пологів психіка стає більш вразливою, тому
думки, як жувальна гумка, крутяться, тіло реагує, і ситуація не відпускає.
З цим можна працювати і дійсно полегшити стан —
прибрати нав’язливі думки, знизити провину і покращити психоемоційний стан. Я також мама, і знаю наскільки важкий післяпологовий стан.
Якщо вам відгукується —буду рада вам допомогти.
Вітаю, в я би працювала через призму материнської ролі та усвідомлення того, що значить бути " достатньо хорошою мамою" для дитини, бо мені тут виглядає більше про ідеальну маму.
Багато працюю з батьками про це усвідомлення.
Досліджувала би походження такого ідеального бачення себе і, відповідно, вимог до себе, працювала б над усвідомленням та зміною таких способів поведінки, почуттям провнини і , як наслідок, - прийняттям себе.
Сертифікована гештальт-терапевт
Вітаю,
Я би працювала в терапії з психологом з навʼязливими думками, відчуттям провини і фіксацією в деталях, типу перфекцінізму.
Підійде як КПТ- терапевт, ДБТ так і гештальт-терапія.